Три царі бредуть, як примари піші,
І сидить зоря у душі, як в ніші.
І рядком єдиним, як бовдур, марю:
Добрий вечір Тобі, Пане Господарю!
... розумієте друзі кожен наш крок це прямування шляхом попіл імперій здатен усе замести але є ще одвічний вітер повітряний рух озонні потоки врятує нас тільки вітер тільки вода в річках зброя на світанку така гарна блискуча вона сяйлива кожен із нас має цю зброю при собі гостру як Слово Боже не забувайте також про золото сонця про мох на камінні про теплі дзеркала осені кохайте дівчат і народять вас самих розводьте бджіл і не топчіть мурашок повернеться до вас сторицею вирощуйте хліб як про те написано в книгах пасіть отари на схилах вирізьблюйте дерев'яних героїв купуйте птахів у клітках випускайте на волю рибу ловіть і любіть як і будь-який інший символ слухайте власну кров бо кров це держава шануйте кожну травинку адже трава це нація це надія моліться лишень тоді як побачите мушлю чи птаха чи рану дійшовши наприкінці літа до себе самих зрозумійте що шлях безконечний а Бог є любов або нафта або все інше...
Зі слів п'яного Мартофляка.
Я помру в Парижі в четвер увечері...
Сесар Вальєхо.
Ми помрем не в Парижі...
Наталка Білоцерківець.
Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо,
а якщо ми помрем, то в Парижі, так само, як і
в Голлівуді, Гонконзі, Женеві, Яремчі, Сан-Ремо.
Після нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.
Це ж яке непосильне служіння на благо поспільства! –
заганяти поезії прутень у дупу добі,
малювати свій герб на розгавканих писках дебільства,
розважати партійців, патриціїв і кей-джі-бі.
Нас народ не забуде. Нам пам'ятник буде. У Львові –
і так само на всіх постаментах і тронах земних.
«Неборак! Ірванець! І ще отой третій... А хто він?» –
запитає зненацька один із туристів дурних.
Я б йому відповів! Я йому відповім уже зараз:
ах ти, телепню, бевзю, дурило і скурвий ти син!
Нас на цоколі троє – четвертий на цоколі Фалос
(то, здається, філософ такий давньогрецький один).
І навіки застигнемо ми в божевільному Львові –
перед Оперним, в центрі. Проспект Бу-Ба-Бу мов ріка!
І хлопчиська вночі малюватимуть хрін на Сашкові,
і небесна ворона обкрапає Неборака.
***
– А я майже нічого не зрозуміла, – зізналася Марта.
– Я й сам не все там розумію, – погодився Хомський, – однак чимось воно мені дуже подобається.
Олександр ІРВАНЕЦЬ. ТУРБАЦІЯ МАС
І. Портрет Олександра Ірванця, виконаний пером Віктора Неборака
2. ... Інші вірші
3. Маленька п'єса про зраду для однієї актриси
ПОРТРЕТ ОЛЕКСАНДРА ІРВАНЦЯ, ВИКОНАНИЙ ПЕРОМ ВІКТОРА НЕБОРАКА
=========================================
«Наприклад, Ірванець – класичний
живий зразок саможертя –
з'являється, простий і вічний, –
рев переходить у виття.
Сашко прожовує слова,
голодний зал пантрує за
його ковтками, голова
Сашка вбирає небеса
очима, як волошки у...
вони цнотливі, вуса, як
антени, прошу на брову
звернути зір – брова-маньяк,
бровище – пострах ворогів,
суцільна, наче у творця
застою, двійко пирогів
налипло на овал лиця
вухоподібних, на кістяк
(все решта зжерто) вбрано джинс
варений, руки ходять, як
незмащені, – наслідний принц
шестидесятників, Підскарбій
Франко-масонів, Олександр
Великий фестивальних армій,
мадер нищитель і масандр,
любитель нашатиру, ревний
не санітар, але митець! –
летить, обшарпаний і древній
над залом ворон-Ірванець!
Що б не спитав у нього хор,
Сашко прокряче «NEVERMORE!!!»
[4] =========================================
(Гімн-ода «Бу-Ба-Бу»)
Вклякніть, белетристи,
Від Благої Вісти, –
Ми не просто Хтось Там, –
Ми є Бубабісти.
Вас навколо Себе
Будем гуртувати.
Прирекло Нам Небо
Груш не оббивати –
МАСИ ТУРБУВАТИ (3 р.).
В Вісімдесят П'ятім
Році Сонце встало
І для вас, вар'ятів,
Бу-Ба-Бу настало!
Врем'я францювате,
Плем'я дурнувате.
Час не танцювати,
І не мордувати –
МАСИ ТУРБУВАТИ (3 р.).
Від Часів Лукреція
І Часів Горація,
Від Часів Гельвеція
І Кооперація
До Часів, коли гряде Нова Дегенерація,
Актуальною буде
Наша МАС ТУРБАЦІЯ! (3 р.).
ДО ПИТАННЯ ПРО КАТЕГОРІЮ ЧАСУ
Батьки були не схильні до обструкцій.
Робили, аж ввіходили у раж.
А їм якісь інструктори з інструкцій
вернуться
Зрозуміло, дуже непрозорий натяк на «Ворона» Едґара Аллана По – один з найвідоміших віршів світової літератури, перекладений багатьма мовами, зокрема неодноразово і українською. – (Примітка упорядника інтернетної публікації цієї збірки 2019 року).
