– Що означає, коли сняться мерці?
– Зміна погоди. Одна річ, коли вони мовчать, інша – коли говорять.
– Що означає, коли вони говорять?
– Це якась важлива звістка.
– Важлива звістка те, що вони говорять чи якась важлива звістка чекає на мене після пробудження?
– Варто запам'ятовувати їх слова. Вони важливі.
– Мені вряди-годи сниться мій однокласник, який загинув, потрапивши під поїзд. Мав неповних двадцять років. Дурна безглузда смерть. Він йшов уздовж колії. Назустріч по сусідній колії сунув поїзд. І за шумом того поїзда він не почув, що ззаду мчав інший. А може, щось на нього найшло, і він відключився від зовнішнього світу. Труна була закрита. Кажуть, що його там змололо на кавалки. Тепер він мені сниться досить рідко. Раз на рік, а то й рідше. Раніше сни з ним траплялися частіше. Він мені сниться так, ніби він живий. Мав якусь тяжку хворобу. Перебував у якихось особливих лікарнях. І досі чує небезпеку для здоров'я. Тому мусить пильнуватися, рідко з'являється на люди. А мені чомусь незручно сумніватися...
– Це тому що ти не бачив його у труні.
– Він перший з мого покоління, кого забрала смерть. Змалечку я знав – люди помирають. Похорони траплялися, як і все на світі. Це була одна з ряду, щоправда, рідкісних подій, тільки обставлена в якийсь своєрідний спосіб. Ось цей малюк на фотографіях з похорону діда-стрийка – я. Смерть не усвідомлена як смерть. Смерть для дитини – це хвороба, яку не вдалося вилікувати. Можливо, цей погляд настільки засідає в свідомості, що сни потім його модифікують, і мрець виявляється хворим, а тому і живим.
– Де знаходиться мрець у сні?
– Сон – це часопросторове ніщо. Ти пересуваєшся, але відстані нема. Ї часу також немає. У сні немає світил, які міряють час. А якщо щось таке є, то це більше нагадує відображення місяця у воді. Безконечна порожнеча. Але все поряд. Немає юрби. Немає множинності. Деколи сняться інтер'єри, міста. Тобто – ніби і є простір, але він якийсь нетривкий, якась ніби комп'ютерна дійсність. Там і зустрічаєш мерців.
– Чи є відчуття верху і низу?
– Так. Мерці знаходяться завжди трохи нижче. Деколи сняться якісь неймовірно високі будівлі, нестійкі, рослинні. Я потрапляю на саму верхатуру. Виникає відчуття небезпеки. Деколи сняться райони
міста, яких в дійсності немає. Причому, це повторювальні сни. І місто з тими неіснуючими районами одне і те саме. Там, де Високий Замок, знаходиться ціла система будівель, в яких розташовано зали якогось музею чи картинної галереї. Над парком Франка, там, де готель «Дністер», нібито стоїть величезне напівзруйноване приміщення, палац в псевдо-класицистичному стилі, де можна знайти залишки старої зброї і навіть якісь скарби, а сам парк, дивним чином, накладається на той парк, що над Краківським базаром і там далі, за парком, – цілком «недосліджене» автономне місто. А посеред міста, хоча важко визначити, де саме, якщо порівнювати з теперішнім Львовом, знаходиться ще одне місто – місто-цвинтар, оточене середньовічним муром, і власне воно є на якомусь підвищенні, до нього треба підніматися східцями, як на якийсь античний форум, проходити через помпезні брами. У цьому місті-цвинтарі мені часто доводиться блукати. До речі, і та галерея на Високому Замку якимись своїми прибудовами виходить на той цвинтар.
– Місто-цвинтар – це справжнє місто, вивернуте навиворіт, яким ти щодня блукаєш, могили – це будинки, а мерці – люди, які живуть в тих будинках.
– Кажуть, коли сниться цвинтар – це добре.
– А похорон?
– Мені не так давно приснився похорон, але абсолютно невідомої людини. Ніби це якась американська вілла, – не тому що вона саме в Америці, а тому що такі часто трапляються в американських фільмах – з внутрішніми фонтанами, галерейками, переходами, і виявляється, що помер її господар. Я – серед прибулих на похорон. Довкола моєї шиї обкручується колюча гнучка лоза з троянд. Я бачу, як мерця вкладають в труну, одна рука йому спадає набік, і раптом він сам, напружуючись з останніх сил, переставляє ту руку на живіт і переплітає обидві руки пальцями, як це заведено у мерців. Процесія рушає, я ж кидаю свою лозу на труну. Що б це мало значити?
– Вілла – це Америка, мрець – давнє почуття, яке ще не до кінця загинуло, троянди – твоє примирення, похорони – весілля.
– Що в сумі?
– Дівчина, до якої ти був небайдужий і яка виїхала на Захід, одружилася там, і ти з цим примирився, хоча вона тобі ще досі дорога.
– Мене в цьому сні найбільше збентежив той рух руками, він ще живий, той дід, подумав я, а його ховають, бо так простіше, не треба нічого переробляти.
– Все правильно. Уяви собі, що та твоя знайома зараз би повернулася і поставила б тебе перед фактом, що вона вернулася до тебе. Як би ти відреагував на таку ситуацію?
– Щиро кажучи, я б не хотів, щоб вона верталася саме до мене.
– Оце і є ті троянди, які ти кидаєш на труну.
Тобі прикро, що ховають живого, але ж ти не кричиш, нічого не робиш. Ти навіть заспокоюєш себе – однаково він приречений.
– І що, якби вона раптом опинилася у Львові, ти б не захотів з нею контактувати?
– Якби я зустрів її на вулиці, напевно поварнякав би про те і се.
– І все?
– Уявлення не маю. Ми б щось говорили. Згадували. Не знаю, чи було б у нас бажання ритися в минулому. Коли ми зійшлися, вона була перейнята виключно однією ідеєю – виїхати в Штати. Усі наші дні і ночі були пронизані цією ідеєю – як вона виїде, як вона заробить купу грошей, повернеться назад, купить квартиру, майстерню і як це буде файно. Вона поїхала, вирішила дочекатися громадянства, врешті знайшла собі чоловіка, все склалося навіть ліпше, ніж уявлялося. Це всіх врешті-решт влаштувало – втілилася ще одна американська мрія. І от вона вертається. У якості кого? Новоспеченої американки, яка проміняла мене і всіх нас на бакси? На хріна тоді повертатись? Щоб отримати сатисфакцію від успіху? Чи в якості пошлюбленої жінки, якій забаглося зануритися в ностальгійний маразм зі своїм колишнім бойфрендом? Чи розчарованої істоти, яка спалила кілька років свого життя, щоб пересвідчитися в істинності старої мудрості про вибирання батьківщини? Ні, не хотів би я, щоб хтось такий сновигав би мені перед очима. Хай все лишається там, де перебуває зараз.