— Не маєш уявлення? Як це?
Чарліна розкрила конверт і витягла прекрасний великий аркуш складеного цупкого паперу.
— Моя мати виховувала мене респектабельною, — відповіла вона. — Вона ніколи не підпускала мене до миття посуду, і взагалі — не пускала на кухню.
— Вухам своїм не вірю! — вигукнув Пітер. — Відколи це бути респектабельною означає нічого не вміти? А хіба респектабельно було спалити брусок мила у вогнищі?
— То, — зверхньо сказала Чарліна, — сталося випадково. А тепер помовчи-но і дай мені прочитати лист.
Вона натягла на носа окуляри і розгорнула цупкий папір.
«Шановна Панянко Бейкер», — прочитала.
— Добре, а я збираюся спробувати, — сказав Пітер. — Хай мені грець, якщо наді мною знущатиметься юрма блакитних чоловічків. І думаю, що принаймні з гордості ти мала би мені допомогти.
— Заткнися, — сказала Чарліна і зосередилася на листі.
Шановна Панянко Бейкер,
Як люб’язно з Вашого боку запропонувати Нам свої послуги. За звичайних обставин Ми б уважали допомогу Нашої Доньки, Принцеси Хільди, достатньою для Наших Потреб. Проте складається так, що Принцеса має приймати Важливих Гостей і змушена полишити Роботу в Бібліотеці на час тривання Візиту. Тож Ми з вдячністю приймаємо Вашу Люб’язну Пропозицію на тимчасовій основі. Якщо Ви будете Ласкаві особисто з’явитися в Королівський Особняк наступної Середи Вранці, близько десятої тридцять, Ми з радістю приймемо Вас у Нашій Бібліотеці та проінструктуємо щодо Нашої Роботи.
Ваш Вдячний і Зобов’язаний
Адольфус Рекс Норланді Альті
Поки Чарліна читала лист, її серце гупало від збудження, і лише коли вона дочитала до кінця, то зрозуміла, що сталася неймовірна, надзвичайна, нечувана річ — король погодився, щоб вона допомогла йому в Королівській бібліотеці! Їй на очі не знати чому накотилися сльози, тож вона мусила зняти окуляри. Серце закалатало, спочатку радісно, а потім тривожно: а що, як середа — це сьогодні? Невже вона пропустила свій шанс?
Вона чула, хоч і не звертала на це уваги, як Пітер гримів каструлями і відфутболював на всі боки собачі миски по дорозі до внутрішніх дверей. Тепер вона почула, що він повернувся.
— Який сьогодні день? — запитала дівчинка.
Пітер поставив принесену ним велику каструлю на вогонь. Вогонь зашипів.
— Скажу, якщо ти скажеш мені, де він тримає мило.
— Ану тебе! — сказала Чарліна. — У коморі, в мішку, на якому написано щось на кшталт «Канінітіс». То який сьогодні день?
— Ганчірки, — сказав Пітер. — Спершу скажи, де ганчірки. Ти знала, що в тій коморі тепер ще дві нові торби на прання?
— Я не знаю, де ганчірки, — сказала Чарліна. — То який день?
— Спершу ганчірки, — сказав Пітер. — Коли я запитую, він не відповідає.
— Він не знав, що ти маєш прийти, — сказала Чарліна. — Вже середа?
— Не знаю, чому він не знав, — сказав Пітер. — Він же отримав мого листа. Спитай про ганчірки.
Чарліна зітхнула.
— Дідусю Вільяме, — сказала вона, — цей дурнуватий хлопець хоче знати, де ганчірки, будь ласка.
Лагідний голос відповів:
— А знаєш, люба, я мало не забув про ганчірки. Вони в шухляді столу.
— Сьогодні вівторок, — сказав Пітер.
Він вхопився за шухляду і витягнув її, мало не вперши дошку Чарліні в живіт. Виймаючи з шухляди пачки кухонних рушників і ганчірок, сказав:
— Я знаю, що сьогодні має бути вівторок, бо я вийшов з дому в суботу, а шлях сюди зайняв мені три дні. Задоволена?
— Дякую, — сказала Чарліна. — Дуже люб’язно з твого боку. Тоді боюся, що завтра мені доведеться йти в місто. Мене може не бути весь день.
— Ну і хіба не добре склалося, що ти маєш на кого залишити будинок? — запитав Пітер. — А куди це ти втікаєш?
— Його Величність, — з величезною гідністю відповіла Чарліна, — попросив мене прийти й допомогти йому. На, почитай, якщо не віриш.
Пітер взяв лист і пробіг його поглядом.
— Зрозуміло, — сказав він. — Ти домовилася бути в двох місцях одночасно. Як гарно з твого боку. Тож ти, чорт візьми, цілком могла би зараз допомогти мені з миттям посуду, поки вода гаряча.
— Чого б це? Це ж не я його забруднила, — відповіла Чарліна. Вона сховала лист у кишеню і встала. — Я йду в сад.
— Я теж його не забруднював, — зауважив Пітер. — І це твій дідусь розізлив кобольдів.
Чарліна велично пройшла повз нього у бік вітальні.