Выбрать главу

— …зі своїм чоловіком і його вогняним демоном, — закінчила пані Пендрагон. Її обличчя почервоніло, вона люто дивилася на хлопчика понад головою малюка. 

Розділ восьмий, 

у якому Пітер має клопіт із трубами 

— Ой, пані, сір! — спрожогу заговорила покоївка. — Я мусила їх сюди впустити. Малий був такий стривожений! 

Ці її слова викликали в кімнаті моментальне сум’яття. Усі зірвалися на ноги, комусь із рук випала чашка. Сім кинувся рятувати чашку, а король метнувся за ним, щоб підхопити таріль з оладками. Пані Пендрагон піднялася з малим Морганом на руках, не зводячи з хлопчика гнівного погляду, а перед її лицем погойдувалося дивне блакитне створіння у формі краплини. 

— Я не винен, Софі! — виправдовувалося воно збудженим тріскучим голосом. — Присягаюся, я тут не винен! Морган весь час плакав за тобою, ми ніяк не могли його втихомирити. 

Принцеса Хільда піднялася, щоб усіх заспокоїти. 

— Можете йти, — сказала вона покоївці. — Нікому не треба дратуватися. Софі, люба, я уявлення не мала, що ви не найняли няньку. 

— Не найняла. І сподівалася, що трохи перепочину, — сказала пані Пендрагон. — Бо подумала, ніби можу розраховувати на те, що чарівник і вогняний демон зуміють дати собі раду з малою дитиною. 

— Чоловіки! — пхекнула принцеса. — Не уявляю, щоби чоловіки взагалі з чим-небудь зуміли дати собі раду. Звичайно, Морган та другий хлопчик теж мають бути нашими гостями, раз уже вони тут. Що треба для вогняного демона? — запитала вона в безбарвного джентльмена. 

Той виглядав цілком розгубленим. 

— Я був би вдячний за гарний камін з дровами, — протріскотів вогняний демон. — Бачу, тут такий є. Це все, що мені треба. До речі, я Кальцифер, мем. 

Принцесі та безбарвному джентльменові явно відлягло від серця. Принцеса сказала: 

— Так, звісно. Здається, ми з вами вже зустрічалися два роки тому, в Інгарії. 

— І хто ж цей молодчинка? — добродушно запитав король. 

— Сопі — моя тітонька, — відповів хлопчик солодким шепелявим голосочком, піднявши ангельське личко і сині очка на короля. 

Пані Пендрагон виглядала вкрай обуреною. 

— Радий зустрічі, — сказав король. — А як тебе звати, хлопче? 

— Блим, — прошепотів хлопчик, скромно схиляючи голівку з білими кучериками. 

— Візьми-но собі оладку, Блимчику, — сердечно сказав король, простягаючи таріль. 

— Дякую, — чемно сказав Блим і взяв оладку. 

Тут Морган простягнув пухкеньку ручку, викрикуючи: «Мені, мені, мені!» — і заспокоївся аж тоді, коли король дав йому оладку з маслом. Пані Пендрагон всадовила Моргана їсти оладку на дивані. Сім озирнувся навколо, а тоді ввічливо подав із візка серветку. Вона миттю просякла маслом. Морган радісно усміхнувся Сімові, принцесі, фрейліні та канцлерові, його лице сяяло. 

— Олядка, — сказав він. — Гальна олядка. 

Поки це все відбувалося, Чарліна помітила, що пані Пендрагон якимось чином затисла малого Блима в кутку за диваном, на якому вона сиділа. Тож Чарліні мимоволі довелося підслухати, як пані Пендрагон допитується: 

— Хауле, що ти тут робиш?! 

В її голосі було стільки злості, що налякана Приблуда заскочила Чарліні на коліна й зіщулилася. 

— Мене забули заплосити, — відповів Блим ангельським голосочком. — Се смісно. Ти сама не даси собі лади, Сопі. Тобі потлібен я. 

— Ні, не потрібен! — парирувала Софі. — І ти справді мусиш так шепелявити? 

— Так, мусу, — сказав Блим. 

— О! — сказала Софі. — Хауле, це не смішно. І ти притягнув сюди Моргана… 

— Я з тобі казу, — перебив її Блим, — Молган не пелеставав плакати весь цас, відколи ти післа. Спитай в Кальцифела, яксо мені не вілис! 

— Ви з Кальцифером два чоботи пара! — люто відрізала Софі. — Не вірю, що хтось із вас взагалі намагався заспокоїти Моргана. Що, хіба не так? Ти ж просто шукав оказії влаштувати весь цей… весь цей маскарад бідолашній принцесі Хільді! 

— Вона нас потлебує, Сопі, — переконано промовив Блим.