— Дідусю Вільяме, — покликала вона, — як мені зупинити протікання труби у ванній?
Відповіді не було. Дідусь Вільям явно не очікував, що Чарліні знадобиться це знати.
— Не певен, що він знається на сантехніці, — сказав з-за дверей Пітер. — У валізі також нема нічого, що могло би придатися. Я з неї все витрусив.
— О, он як? — в’їдливо спитала Чарліна.
— Так. Деякі речі там виявилися по-справжньому цікавими, — сказав Пітер. — Я тобі покажу, якщо ти…
— Замовкни і дай мені подумати! — визвірилась на нього Чарліна.
До Пітера, здається, дійшло, що Чарліна в не дуже доброму гуморі. Він замовк і чекав, поки вона замислено стояла у ванні, опершись на трубу. «До цієї тріщини треба підбиратися з двох боків, щоб вона знов не висковзнула. Спершу зафіксувати її в одному місці, а тоді затулити. Але як? Швидше, поки ноги ще не зовсім промокли».
— Пітере, — покликала вона, — піди принеси мені ганчірки до посуду. Щонайменше три.
— Навіщо? — запитав Пітер. — Ти ж не думаєш…
— Побіг і приніс! — гаркнула Чарліна.
На щастя, Пітер сердито почалапав геть, щось там собі бурмочучи під ніс про лютих жінок, які всіма командують. Чарліна вдала, що не чує. Вона намагалася не дати тріщині посунутися, а тріщина тим часом обливала її водою, від чого Чарліна з кожною миттю мокрішала. «Ой, ще поки дочекаєшся того Пітера!» Вона поклала другу руку з протилежного кінця щілини і почала з усієї сили напирати на щілину з обох боків, зближуючи руки.
— Закрийся! — наказала вона трубі. — Припиняй протікати і закрийся!
Вода дзюрчала їй просто в лице. Дівчинка відчувала, як щілина намагається ухилитися, але не попускала, а тільки напирала і напирала. «Я вмію чарувати! — подумки звернулася вона до труби. — Я виконала заклинання. Я можу змусити тебе закритися!»
— Так що — закрийся! — вже вголос наказала вона.
І це спрацювало. Коли Пітер причалапав назад — з усього лише двома ганчірками, пояснюючи, що більше не вдалося знайти, — Чарліна змокла як хлющ, але труба знов була ціла. Дівчинка взяла ганчірки і перев’язала ними трубу з обох боків від того місця, де була тріщина. Тоді витягла з-за ванни довгу щітку для миття спини — то була єдина річ поблизу, яка хоча б віддалено нагадувала чаклунське приладдя, — і постукала нею по ганчірках.
— Лишайтеся тут! Нікуди не рухайтеся! — наказала вона ганчіркам. Тоді постукала по затягнутій щілині: — А ти залишайся закритою, — наказала вона їй, — інакше тобі ж гірше буде!
Тоді повернула щітку до сірих ляпок, що лишилися від Пітерових заклинань, і так само постукала по них:
— Зникніть! Забирайтеся геть! Ви тут ні до чого!
Ляпки слухняно зникли. Чарліна, переповнена відчуттям могутньої сили, постукала по крану гарячої води біля своїх колін:
— Ану знову пускай гарячу воду, — наказала вона йому, — але без вибриків! І ти теж, — додала вона, повертаючись, щоб постукати по гарячому крану над умивальником. — Пускайте обидва гарячу воду, але не надто гарячу, а то ви в мене пошкодуєте. А ви пускайте холодну, — звернулася вона до холодних кранів, постукуючи по них.
Врешті-решт Чарліна з гучним сплеском зіскочила з ванни і постукала по воді на підлозі.
— А ти забирайся! Відійди, висохни, стечи. Йди геть! А то я тобі покажу!
Пітер побрів до умивальника, відкрутив гарячий кран і потримав руку під струменем.
— Тепла! — повідомив він. — Тобі справді вдалося. Оце так полегкість. Дякую.
— Гм! — гмикнула Чарліна, мокра, змерзла і зла. — Тепер я збираюся перевдягнутися в сухе і почитати.
Пітер доволі жалібним голосом запитав:
— То ти не збираєшся допомогти мені витерти підлогу?
Чарліна не думала, що вона повинна це робити. Та тут її погляд спинився на бідолашній Приблуді, яка насилу брела до неї по воді, що доходила собачці до черевця. Скидалося на те, що на воду на підлозі щітка не подіяла.
— Гаразд, — зітхнула вона. — Але денну роботу я вже виконала, щоб ти знав.
— Я так само, — палко відповів Пітер. — Я тут крутився цілий день як білка в колесі, намагаючись заглушити ту трубу. Давай хоча б кухню висушимо.
Кухня, де весь цей час горіло вогнище, нагадувала парну в лазні. Чарліна прочалапала по теплій воді й відчинила вікно. Якщо не рахувати промоклих мішків з білизною, які загадковим чином множилися, скрізь, крім підлоги, було сухо. Це стосувалося й розкритої на столі валізи.