Вона підхопила Блима під пахву і понесла його вниз по сходах. З його боку це супроводжувалося вересками та вимахуванням руками і ногами.
Чарліна пішла за ними, похитуючи головою.
На головному сходовому майданчику внизу зібрався, здавалося, весь Королівський особняк — у тому числі кілька людей, яких Чарліна раніше не бачила, — а також Кальцифер, який гасав між ними туди-сюди. Навіть король був тут, він ніс Приблуду, явно перебуваючи думками десь далеко. Принцеса Хільда звільнилася від огрядної молодої жінки, яка тримала Моргана й схлипувала, і потисла Чарліні руку.
— Люба панно Чарліно, дуже вам дякую. Ми страшенно запанікували. Сіме, будь ласка, підіть скажіть пожежникам, що драбин не треба, а також що шлангів абсолютно точно не треба.
Чарліна ледве розчула, що вона каже. Як тільки Приблуда помітила Чарліну, вона миттю зіскочила з рук короля і зайшлася істеричним дзявканням від радості, що Чарліна в безпеці. Десь ззаду Джамалів пес почав вторити їй понурим завиванням. Товста няня все повторювала «Пхиньк… Ох!», Морган гримів «Аф! Аф!», а всі решта правили теревені. Віддалік Блим верещав: «Я цемний! Я дузе налякався, казу тобі!».
Деяку частину гармидеру Чарліна зуміла ліквідувати, взявши Приблуду на руки. Решту так-сяк втихомирила принцеса Хільда, яка сплеснула в долоні та промовила:
— Усі повертайтеся до роботи. Ненсі, заберіть Моргана, поки він нас усіх не оглушив, і постарайтеся пояснити, що йому не можна також погуляти по даху. Софі, люба, чи не могли б ви втихомирити Блима?
Усі стали розходитися. Блим почав було своє «Я цемн…» — проте замовк, ніби йому затулили рота. Наступної миті Чарліна вже йшла з королем сходами вниз до бібліотеки, а Приблуда в екстазі намагалася лизнути їй підборіддя.
— Це викликає спогади, — зауважив король. — Я й сам кілька разів вилазив на дах іще хлопчиком. Щоразу здіймалася безглузда паніка. А одного разу пожежники випадково мало не збили мене струменем води. Хлопчики саме такими і є, моя люба. Ти готова повертатися до роботи чи хочеш посидіти і трохи відпочити?
— Ні, я готова працювати! — запевнила його Чарліна.
Сьогодні — сівши на своє місце в бібліотеці, оточена запахом старих книжок, — вона почувалася цілком як удома. Приблуда гріла черевце біля жаровні, а король сидів навпроти і досліджував нерівну купку старих щоденників. Дівчинка почувалася так затишно, що мало не забула про Блимове заклинання.
Отож Чарліна зайнялася розбиранням стосика старих і затхлих листів. Усі вони були від одного принца з давно минулих років, який розводив коней і хотів, щоби його мати випросила в короля більше грошей. Принц саме красномовно описував красу жеребчика, якого привела його найкраща кобила, коли Чарліна підняла погляд і побачила вогняного демона, який повільно пурхав туди-сюди по бібліотеці.
Король також підвів погляд.
— Доброго ранку, Кальцифере, — ввічливо сказав він. — Чи ти чого-небудь тут потребуєш?
— Просто вивчаю, — сказав Кальцифер своїм тріскучим голосом. — Тепер я розумію, чому ви не хотіли продати ці книги.
— Атож, — сказав король. — Скажи, будь ласка, чи вогняні демони багато читають?
— Загалом, ні, — відповів Кальцифер. — Софі часто мені читає. Мені подобаються історії з загадками, де треба вгадати, хто вчинив вбивство. Маєте такі?
— Мабуть, ні, — сказав король. — Але моїй дочці також подобаються детективи. Можливо, тобі треба спитати в неї.
— Дякую. Так і зроблю, — сказав Кальцифер і зник.
Король похитав головою і повернувся до своїх щоденників. І тут, так ніби Кальцифер активував Блимове заклинання, Чарліна помітила, що щоденник, який гортає король, світиться слабким блідо-зеленим світлом. Так само світився і наступний предмет у її стосику паперів — сплюснутий сувій, перев’язаний вицвілою золотавою стрічкою.
Чарліна набрала повні груди повітря і спитала:
— Щось цікаве у тому щоденнику, сір?
— Ну, — сказав король, — насправді — дещо вельми огидне. Це щоденник однієї з фрейлін моєї прабабусі. Повний пліток. Оце зараз я читаю, як вона вкрай шокована тим, що сестра короля померла під час пологів, а повитуха, судячи з усього, вбила новонародженого. Сказала, що він був багряний і налякав її. Тепер цю бідолашну дурепу збираються судити за вбивство.
Чарліна згадала, як вони з Пітером шукали слово «лабок» в енциклопедії дідуся Вільяма. Вона сказала:
— Припускаю, вона подумала, що дитина — лабокін.
— Так, повитуха була дуже забобонна і неосвічена, — сказав король. — У наш час ніхто не вірить у лабокінів.