— Я думала про це, — визнала Чарліна. — Але гадаю, вони не лихі. Скидається на те, що принцеса Хільда покликала їх на допомогу. Цікаво було б дізнатися, що саме шукає король. Він був такий схвильований, коли я знайшла оте фамільне дерево. А ти знав, що у принца Людовіка восьмеро троюрідних братів і сестер, і що їх майже поголовно звали Гансами та Ізоллами, і що майже всі вони погано закінчили?
— Бо всі вони були нікчемні людці, — сказав Пітер. — Моя мама казала, що Ганса Жорстокого отруїла Ізолла Убивиця, а її саму, напившись, звів зі світу Ганс П’яниця. А сам цей Ганс упав зі сходів і скрутив собі в’язи. Його сестру Ізоллу повісили в Чужокрайнії за те, що вона спробувала вбити одного лорда, за якого вийшла заміж. Це вже скільки?
— П’ятеро, — сказала Чарліна, зацікавлена розповіддю. — Ще троє лишилося.
— Це дві Матильди і ще один Ганс, — сказав Пітер. — Ганс Ніколас, ось як його звали, не знаю, як він загинув, знаю тільки, що це сталося десь за кордоном. Одна з Матильд згоріла у пожежі у своєму особняку, а ще одна настільки небезпечна, що принц Людовік наказав замкнути її на горищі в Кастель-Жоє. До неї ніхто не насмілюється наближатися, навіть сам принц Людовік. Вона вбиває людей самим своїм поглядом. Нічого, що я дав Приблуді цей шматок м’яса?
— Думаю, нічого, — сказала Чарліна, — якщо тільки вона не вдавиться. Звідки ти про всіх них знаєш? Я, наприклад, ніколи досі про них не чула.
— Бо я з Білогорії, — сказав Пітер. — У моїй школі кожен учень знає про Дев’ятьох Лихих Кузенів із Верхньої Норландії. Але в цій країні, думаю, ні король, ні принц Людовік не хочуть, щоби було відомо про їхніх огидних родичів. До речі, кажуть, що принц Людовік і сам не кращий за всіх своїх кузенів.
— Але ж ми така гарна країна! — обурилася Чарліна. Вона відчула образу через те, що в її рідній Верхній Норландії народилися такі жахливі люди. А ще це було дуже несправедливо стосовно короля.
Розділ дванадцятий,
Наступного дня Чарліна прокинулася рано, бо Приблуда тицьнулася мокреньким носиком їй у вухо: певно думала, що їм, як завжди, треба йти до Королівського особняка.
— Ні, мені не треба нікуди йти, — спересердя сказала Чарліна. — Король сьогодні займатиметься принцом Людовіком. Забирайся геть, Приблудо, а то я перетворюся на Ізоллу й отрую тебе! Або на Матильду — і наведу на тебе злі чари. Ану біжи звідси!
Приблуда сумно подріботіла геть, але Чарліна вже прокинулася. Вона ще довго ніжилася в постелі, гамуючи свою злість обіцянками провести чудовий безтурботний день за читанням «Подорожі чарівника».
Пітер також уже встав, однак мав інші ідеї.
— Нам сьогодні треба зайнятися пранням, — оголосив він. — Ти помітила, що тут уже десять мішків з брудним одягом? При тому, що в спальні чарівника Норланда — ще десять? Думаю, в коморі їх так само десять.
Чарліна сердито глянула на мішки з пранням. Вона не могла заперечити, що ті зайняли вже мало не цілу кухню.
— Не треба перейматися, — сказала вона. — Певно, це витівки кобольдів.
— Ні, — заперечив Пітер. — Моя мама каже, що коли брудний одяг не прати, він розмножується.
— У нас є праля, — сказала Чарліна. — Я не вмію прати.
— Я тебе навчу, — сказав Пітер. — Годі прикриватися своїм невіглаством.
Сердито дивуючись, як це Пітерові завжди вдається загнати її до роботи, Чарліна вже невдовзі напружено помпувала у відра воду з колонки надворі, а Пітер відносив відра у пральню і виливав там у величезну мідну виварку. Десь після десятого відра Пітер, повернувшись, сказав:
— Тепер треба якось запалити вогонь під тією виваркою, але я не можу знайти ніякого палива. Як думаєш, де він його тримає?
Чарліна втомлено відгорнула з лиця мокре від поту волосся.
— Певно, там так само, як із вогнем у кухонному вогнищі, — відповіла вона. — Піду гляну.
Вона пішла до сараю, думаючи: «А якщо не спрацює, можемо далі й не намагатися. Це добре».
— Нам потрібне щось, що горітиме, як пальне, — сказала вона Пітерові.
Він безпорадно роззирнувся. У сарайчику не було нічого, крім купки дерев’яних ночов і коробочки з мильною стружкою. Чарліна зазирнула під виварку. Там було чорно від кіптяви. Вона оцінила поглядом ночви: завеликі. Тоді подивилася на мильну стружку і вирішила не ризикувати: їй не хотілося здійняти ще одну бульбашкову заметіль. Чарліна вийшла надвір і відламала з деревця сухий сучок. Тоді застромила його під закопчену виварку, стукнула по ній, сказала: «Вогонь!» — і аж мусила відскочити, так бахнуло полум’я.