— Ось, — сказала вона Пітерові.
— Добре, — сказав той. — Вертайся до колонки. Мусимо налити виварку до повного.
— Нащо? — спитала Чарліна.
— Бо маємо тридцять мішків прання, звісно ж, — пояснив Пітер. — Нам треба буде налити гарячої води в ці ночви, щоб замочити шовковий одяг і попрати вовняний. А тоді ще знадобиться вода для полоскання. Потрібно наносити ще багато-багато відер.
— Повірити не можу! — крізь зуби поскаржилася Чарліна Приблуді, яка прийшла подивитися, зітхнула і взялася за помпу.
Тим часом Пітер виніс із кухні стілець і заніс його у сарай. Тоді, на Чарлінине обурення, він поставив ночви рядочком і почав виливати у них так тяжко напомповані відра холодної води.
— Агов! Я думала, це для виварки! — запротестувала вона.
Пітер виліз на стілець і став цілими жменями закидати у виварку мильну стружку. З виварки здіймалася пара, казан шипів.
— Менше сперечайся, а більше помпуй, — сказав він. — Вода вже майже достатньо загрілася для білого одягу. Ще чотири відра — і вистачить, а тоді можеш починати закидати сорочки та інші речі.
Він зліз зі стільця і пішов до будинку. Повернувся із двома мішками прання, які припер до стіни, а сам пішов по наступні. Чарліна помпувала, важко хекала, кидала довкола сердиті погляди, вилазила на стілець і виливала воду з чотирьох відер у мильні хмари пари, що здіймалася з виварки. Тоді, рада, що може змінити заняття, розв’язала шворочки на першому мішку з пранням. У ньому були шкарпетки, червона чарівнича мантія, дві пари штанів, а на самому низу — сорочки і білизна. Через Пітерів ванний потоп усе це відгонило пліснявою. Як не дивно, коли Чарліна розшнурувала наступний мішок, у ньому виявилися точнісінько такі самі речі.
— Чарівницьке прання не могло не бути дивним, — сказала Чарліна. Вона позгрібала всі речі в оберемок, вилізла на стілець і вкинула речі у виварку.
— Ні, ні, ні! Стій! — закричав Пітер, коли Чарліна вивалювала у виварку вміст другого мішка. Він біг до неї по траві, а за ним тяглися вісім зв’язаних докупи мішків.
— Ти ж сам сказав це зробити! — запротестувала Чарліна.
— Лише після того, як посортуєш, ідіотко! — нагримав Пітер. — Виварюють лише білі речі!
— Я не знала, — понуро мовила Чарліна.
Решту ранку вона провела за сортуванням білизни по купах на траві, а Пітер тим часом кидав сорочки виварюватися і наповнював ночви мильною водою, щоб замочити мантії, шкарпетки і двадцять пар чарівникових штанів.
Врешті-решт він сказав:
— Думаю, сорочки вже досить виварилися, — і підтягнув ночви з холодною водою для полоскання. — Загаси вогонь, щоб я спустив гарячу воду.
Чарліна не мала найменшого уявлення, як гасити магічний вогонь. У порядку експерименту вона ляснула долонею по виварці. Руку обпекло.
— Ай! Вогонь, погасни! — верескнула вона.
Язики полум’я слухняно втяглися і зникли. Чарліна облизала попечені пальці, спостерігаючи, як Пітер відкриває краник внизу виварки і спускає паруючу рожеву воду у водостік. Крізь хмарки пари вона дивилася, як із краника біжить вода.
— Я й не знала, що це рожеве мило, — сказала дівчинка.
— Воно не рожеве, — сказав Пітер. — О, небеса! Поглянь, що ти накоїла цього разу!
Він вискочив на стілець і почав витягувати паруючі сорочки спеціальною палкою з рогачкою на кінці. Усі до єдиної сорочки, хлюпнувши в холодну воду, виявилися яскраво-вишневими. Після сорочок він витягнув п’ятнадцять пар шкарпеточок, які були б замалими навіть для Моргана, і пару чарівницьких штанят розміром як для немовляти. Наприкінці він виловив манюню чарівницьку мантію, з якої стікала паруюча вода, і з осудом тицьнув її Чарліні перед очі.
— Ось що ти наробила, — сказав він. — Не можна прати червоні вовняні речі з білими сорочками, бо вовна пускає фарбу. До того ж вони так збіглися, що тепер замалі навіть для кобольда. Ти цілком дурна!
— Звідки я могла знати? — обурено виправдовувалася Чарліна. — Я жила тепличним життям. Мама ніколи не підпускала мене до пральні.
— Ага, бо це не респектабельно, я знаю, — з відразою сказав Пітер. — Гадаю, ти сподіваєшся, що я повинен тебе пошкодувати! Так-от, мені тебе не шкода! Я не збираюся довіряти тобі маглівницю. Господь знає, що би ти з нею зробила! Я збираюся спробувати заклинання відбілювання, поки маглюватиму. А ти піди принеси з комори мотузку й оту коробочку з прищепками і порозвішуй усе сушитися. Я можу розраховувати, що ти випадково не повісишся, не витвориш нічого такого?