— Я не дурна, — спогорда сказала Чарліна.
Десь через годину, коли Пітер і Чарліна, обоє виснажені та мокрі, спокійно дожовували в кухні залишки вчорашніх пирогів, Чарліна не могла позбутися думки, що принаймні її старання навколо мотузки для білизни виявилися успішнішими, ніж Пітерові зусилля біля маглівниці та заклинання відбілювання. Так, мотузка протяглася зигзагом через усе подвір’я десять разів в один і в другий бік. Зате вона трималася. А ось сорочки, що звисали з прищепок на ній, ніяк не можна було назвати білими. Декотрі мали червоні смуги. Декотрі були всіяні червоними колами, а ще деякі набули ніжної блакитної барви. Більшість мантій мали білі смуги. Шкарпетки і штани всі були кремово-білі. Чарліна подумала, що з її боку дуже тактовно не звертати Пітерову увагу на те, що ельф, який, пригинаючись, пересувався між вивішеним пранням, дивиться на це все з похмурим здивуванням.
— Там ельф! — вигукнув Пітер із повним ротом.
Чарліна ковтнула решту татового пирога і відчинила двері чорного ходу, щоби глянути, чого хоче ельф.
Зігнувшись у три погибелі, ельф протиснувся у двері, велично покрокував на середину кухні, де виставив на стілець скляну скриньку, яку приніс зі собою. У скриньці лежали три круглі білі предмети завбільшки з тенісний м’ячик. Пітер з Чарліною подивилися на них, а тоді на ельфа, який просто стояв мовчки.
— Що це? — врешті-решт промовив Пітер.
Ельф легесенько вклонився.
— Це, — сказав він, — три яйця лабока, які ми видалили з чарівника Вільяма Норланда. Операція була напрочуд складною, проте ми провели її успішно.
— Яйця лабока! — майже в один голос вигукнули Пітер і Чарліна. Чарліна відчула, як її лице сполотніло, і вона мало не пошкодувала, що їла той пиріг. На зблідлому Пітеровому лиці проступили всі веснянки. Приблуда, котра просила з-під столу, щоб її погодували, зайшлася відчайдушним виттям.
— Навіщо… навіщо ви принесли ці яйця сюди? — тільки й спромоглася сказати Чарліна.
Ельф спокійно сказав:
— Бо ми виявили, що не в змозі їх знищити. Вони опираються будь-яким нашим спробам, магічним і фізичним. Врешті-решт ми дійшли висновку, що знищити їх до снаги лише вогняному демонові. Чарівник Норланд розповів нам, що панна Чарівна якраз зараз ввійшла в контакт із вогняним демоном.
— Чарівник Норланд живий? Він із вами говорив? — палко запитав Пітер.
— Так, — відказав ельф. — Він швидко одужує і зможе повернутися сюди через три, щонайпізніше через чотири дні.
— Ой, я така рада! — вигукнула Чарліна. — То він занедужав через яйця лабока?
— Саме так, — підтвердив ельф. — Здається, чарівник зіткнувся з лабоком кілька місяців тому під час прогулянки по гірському лузі. Завдяки тому, що Норланд — чарівник, яйця ввібрали його магію і стали майже незнищенними. Попереджаю: не торкайтеся яєць і не намагайтеся відкрити скриньку з ними. Вони надзвичайно небезпечні. Раджу якнайшвидше звернутися по допомогу до вогняного демона.
Поки Пітер і Чарліна витріщалися на ті три білі яйця у скриньці, ельф знову легенько вклонився і вийшов у міжкімнатні двері. Пітер набрався мужності та побіг за ним із воланням про подальші роз’яснення. Але поки він добіг до вітальні, вхідні двері вже зачинилися за ельфом. Коли ж він, а слідом за ним Чарліна, а слідом за нею Приблуда, вибігли у садок перед домом, ельфа там і слід похолов. Чарліна помітила Ролло, який крадькома визирав з-за стебел гортензії, проте ельф зник.
Дівчинка підібрала Приблуду і посадовила її Пітерові на руки.
— Пітере, — сказала вона, — тримай Приблуду тут. Я піду приведу Кальцифера.
І побігла по садовій доріжці.
— Швидше! — крикнув їй услід Пітер. — Поспіши!
Чарліна зовсім не потребувала цих Пітерових настанов. Вона бігла, а за нею линув відчайдушний писклявий дзявкіт Приблуди. Одначе дівчинка далі бігла і бігла, аж поки не оминула велику скелю. Побачивши попереду місто, вона схопилась за бік і перейшла на швидку ходу — настільки швидку, наскільки було можливо. Сама лише згадка про круглі білі яйця лабока на кухонному столі змушувала її ще більше квапитися щоразу, як тільки вдавалося більш-менш перевести подих. А що, коли з яєць щось вилупиться, перш ніж вона знайде Кальцифера? А що, коли Пітер зробить якусь дурницю — наприклад, спробує накласти на них заклинання? А що, коли… Вона намагалася перестати думати про ці жахливі ймовірності, повторюючи собі під ніс: