Вона почала пробиратися до каміна. По дорозі вона помітила Моргана, який сидів біля мармурової камінної решітки і бавився кубиками. Поруч стояла Софі. Хоча Софі, вбрана в лискучу з відливом синю сукню, випромінювала респектабельність і, здавалося, була поглинута участю в чаюванні, Чарліні на якусь мить здалося, ніби вона бачить перед собою велику левицю з вишкіреними зубами, яка стоїть на сторожі свого левеняти.
— О, привіт, люба Чарівна, — сказала принцеса Хільда майже в саме вухо Софі. — Чи бажаєш торта, раз ти тут?
Чарліна сумно глянула на торт і лише вдихнула його солодкий запах.
— Ні, дякую, мем, — відповіла вона. — Я прийшла з повідомленням для… е-е… пані Пендрагон, ось і все.
Де ж Кальцифер?
— Що ж, ось вона, неподалік, — вказала принцеса Хільда. — Мушу сказати, діти поводяться дуже чемно. Якби так було й надалі!
Зашурхотівши сукнею, принцеса Хільда відійшла запропонувати торта комусь у розкішному одязі. При всьому цьому шурхоті її сукня й близько не була такою вишуканою, як шати інших присутніх у салоні. Подекуди вона вицвіла майже до білого, що нагадало Чарліні про їхнє прання, над яким Пітер попрацював із заклинанням відбілювання. «Щоб тільки Пітер не спробував накласти якісь заклинання на ті яйця лабока!» — подумки благала Чарліна, підходячи до Софі.
— Привіт, — сказала Софі з доволі силуваною усмішкою.
Блим у неї за спиною гойдався на конику, який безперервно рипів: «Рип-рип-рииип», — що не могло не дратувати. Товста няня біля нього невпинно повторювала:
— Паничу Блимчику, прошу, злізьте вже звідти. Від вас тут дуже багато шуму. Паничу Блимчику, я не хочу мусити повторювати вам удруге! — і так раз у раз. Це, певно, дратувало усіх ще більше.
Софі присіла і подала Морганові червоний кубик. Морган передав кубик Чарліні.
— Иній убик, — сказав він їй.
Чарліна теж присіла.
— Ні, не синій, — сказала вона. — Спробуй ще раз.
Софі тихенько пробурмотіла самим кутиком рота:
— Рада тебе бачити. Мене зовсім не цікавить цей принц, а тебе? І ця напиндючена краля біля нього.
— Їйовий? — спробував вгадати Морган, знову віддаючи кубик.
— Я вам не дивуюся, — прошепотіла Чарліна Софі. — Ні, не ліловий, а червоний. А от принц таки дійсно ліловий, принаймні його очі. Він лабокін.
— Що? — здивовано проговорила Софі.
— Сєвоний? — перепитав Морган, з недовірою дивлячись на кубик. «Рип-риип», — повторював коник-гойдалка.
— Так. Червоний, — сказала Чарліна. — Я не можу пояснювати тут. Скажіть, де Кальцифер. Я поясню йому, а він пояснить вам. Мені терміново потрібен Кальцифер.
— Я тут, — сказав Кальцифер. — Навіщо я тобі?
Чарліна озирнулася. Кальцифер сидів серед палаючих дров у каміні, його блакитні пломінчики змішувалися з жовтогарячим полум’ям від дров. Він виглядав так умиротворено, що Чарліна не помічала його, поки він не озвався.
— О, слава небесам! — втішилася вона. — Чи не міг би ти просто зараз піти зі мною до будинку чарівника Норланда? У нас там надзвичайна ситуація, з якою може впоратися тільки вогняний демон. Дуже тебе прошу!
Розділ тринадцятий,
Кальцифер повернув свої жовтогарячі очі у бік Софі.
— Тобі ще треба, щоб я тут вартував? — запитав він. — Чи ви дасте собі раду вдвох?
Софі занепокоєно подивилася на виряджений гомінкий натовп.
— Не думаю, що хтось спробує зробити що-небудь саме зараз, — сказала вона. — Та все одно повертайся чимшвидше. У мене дуже погане передчуття. Я ні на гріш не довіряю отому багряноокому чоловікові. Ані цьому гидкому принцові.
— Добре. Тоді — чимдуж, — протріщав Кальцифер. — Піднімайся-но, юна Чарівно. Я сяду тобі на руки.
Чарліна встала, чекаючи, що її ось-ось ошпарить або принаймні попече. Морган виявив свій протест проти того, щоби вона кудись ішла, тим, що став розмахувати жовтим кубиком, дедалі голосніше викрикуючи: «Зєвений, зєвений, ЗЄВЕНИЙ!».
— Цить! — в один голос сказали Софі та Блим, а товста няня додала: — Паничу Моргане, не можна кричати в присутності короля.