Хіба я можу бачити в Богові цього непривабливого культу щось інше, аніж істоту непослідовну й дику, котра сьогодні створює світ, а завтра кається за своє творіння? Хіба можу я бачити в Ньому щось інше, аніж істоту відверто слабку, котра так і не зуміла сформувати людину за тим планом, який собі накреслила? Адже будучи витвором Бога, людина забрала над Ним неабияку владу, вона може гудити його — хай і прирікаючи себе на довічні муки. До чого ж слабке створіння — ваш Бог! Як же так? Він зумів створити все, що ми бачимо, але не спромігся зліпити людину за своїм образом і подобою. Але, відповісте ви мені на це, якби він витворив її такою, то людина не могла б робити вибір між добром і злом. Яка банальність! І чому б то людина мала навчатися добра від Бога? Краще б Він створив її первісно доброю, і тоді вона ніколи б не могла чинити зла. І тільки в такому разі творіння було б гідне називатися богоподібним. А цей Бог дав людині можливість вибору — і цим зробив її безпорадною проти спокус. І він чудово знав, що з цього вийде — адже мудрість Його незглибима. Отже, очевидно, що він просто розважається, віддаючи на згубу власне творіння. І це Бог — та це ж справжнє страховище! Лиходій, якого не любити, а ненавидіти слід, гідний найнещаднішої помсти! Не дуже вдоволений зі своїх вишніх трудів, він топить, він палить, він проклинає людину — прагнучи в такий спосіб навернути її до себе. Та все це анітрохи її не змінює. Диявол, істота куди могутніша за самого Бога, зберігає протягом усієїі вічності незалежність і владу, постійно кидає виклик Творцеві усього сущого і знову й знову домагається успіху в розбещуванні отари, яку Всевишній забрав під свою опіку. Ніщо не може протистояти впливові цього демона — а тим паче людина. Що ж у такому разі думає грізний Бог, якому ви поклоняєтеся? Він породив сина, єдиного сина, якого створив вельми дивним для небожителя способом; бо земному чоловікові властиво грати жінок, тож він захотів, щоб і його Бог робив те саме. І Бог послав людям з неба істотну частину свого єства. Може, ви гадаєте, що Боже дитя явилося нам в осяйному промінні, супроводжуване кортежем ангелів на очах у приголомшеного космосу?.. Аж ніяк! Бог, чиїм призначенням було спасти світ, прийшов до нас із лона юдейської дівки, у яслах, з яких годувалися свині. Непогану ж дорогу обрав він для своєї появи у світ. Але які вигоди принесла нам Його висока місія? Коротко проаналізуймо вчинки цього персонажа. Що він говорив? Що він робив? Які вишні настанови одержали ми від нього? Яку таємницю він нам відкрив? Яку догму закликав він нас сповідувати? І нарешті — в яких діяннях проявилася його велич?
Спочатку бачимо дитинство, про яке нічого не відомо, потім прислуговування жерцям Єрусалимського храму досить розпусного характеру — в цьому дарма сумніватися, а далі юний шибеник зникає на цілих п’ятнадцять років, протягом яких затруює свою свідомість маячнею єгипетської школи, яку згодом приносить до Юдеї. Як тільки він там з’являється, схиблений розум штовхає його на зухвалий і відчайдушний крок: він проголошує себе Сином Божим, рівним Отцеві, приєднавши до цієї спілки ще одного привида, якого називає Духом Святим, і запевняє, ніби ці троє персон насправді являють собою одне неподільне створіння. І що більше ця безглузда містерія приголомшує розум невтаємничених, то наполегливіше нахабний молодик її проповідує: мовляв, прилучитися до неї — то велика заслуга, а заперечувати її — непрощенний гріх. Він твердить, що, будучи Богом, прибрав плотську подобу в лоні земної жінки, аби спасти нас усіх, і незабаром, коли він натворить незвичайних чудес, світ переконається в правдивості його слів! І ось на одній з вечірок хитрун перетворює, як нам оповідають, воду на вино, вкрай здивувавши захмелених глядачів. У пустелі він нагодовує кількох розбишак харчами, які таємно приготували його учні. Один з тих хлопців прикидається мертвим, і наш самозванець його воскрешає. Він підіймається на гору і там у присутності лише двох чи то трьох приятелів показує кілька фокусів, які примусили б почервоніти найнездарнішого із сучасних штукарів.