В цьому, осмілюся твердити, я більш моральний, ніж ті, хто дозволяє собі злодїів прикрашати… Повторюю: я завжди змальовуватиму злочин виключно адськими фарбами: я хочу, щоби бачили його без пологу, щоб його боялися, щоб його зневажали. Я не знаю іншого методу. ніж цей: показати злочин у максимальних проявах жаху, що йому притаманний».
Окремого розгляду потребує мова де Сада, але не на сторінках не вельми об’ємного журналу. Пропонований український переклад «Будуарної філософії» звучить значно м'якше, ніж французький оригінал. Але й у ньому можна відчути неповторність авторського слова, дивовижне поєднання вишуканості вельможних салонів зі стилістикою найдешевших притонів. І, що найбільше здивує, ви поступово звикнете до маркізового письма і зрозумієте, що інакше, мабуть, і не можна було писати…
Однак час для розмов про де Сада ще не прийшов.
Давайте спочатку дочитаємо «Будуарну філософію» до кінця.
Сергій ЧИРКОВ
ДІАЛОГИ,
призначені для виховання молодих панночок
ДІАЛОГ ПЕРШИЙ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я тебе вітаю, брате. А де ж пан Дольмансе?
ШЕВАЛЬЄ. Він прийде о четвертій, а обідаємо ми не раніше сьомої. Тож устигнемо і наговоритись, і навтішатись.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Чи повіриш, брате, мені навіть трохи ніяково за свою надмірну цікавість, і ти, мабуть, не уявляєш, які безсоромні плани склала я на сьогодні. Далебі, друже, ти надто поблажливий до моїх забаганок. Невже ти не помічаєш, що чим більше в мене причин бути розважливою, тим більше збуджується моя клята уява, тим більше прагне вона розпусних утіх… Ти мені все дозволяєш, і це мене тільки псує… У свої двадцять шість років я мала б уже стати жінкою побожною, а я досі не знаю впину в пошуках розваг… Ти навіть не здогадуєшся, друже, що я собі намислила, що збираюся вчинити. Я хотіла була обмежити свої апетити жінками, сподіваючися, що це додасть мені розуму, що, спрямувавши жадання на свою стать, я менше тягтимуся до вашої. Але ті наміри, мій друже, виявилися химеричними; втіхи, яких я прагнула себе позбавити, не давали моїй уяві спокою, і я зрозуміла, що коли тебе створено для життя розпусного — це я про себе, — то дарма стримувати свої почуття, вони здолають усі перешкоди. Річ у тім, дорогий брате, що я належу до істот-амфібій; я люблю все і всіх, я знаходжу розваги скрізь, я прагну об’єднати всі їхні різновиди. Але скажи мені щиро, хіба з мого боку не вкрай екстравагантна витівка, що я захотіла познайомитися з тим чудієм-Дольмансе, адже, за твоїми словами, він ніколи в житті не знався з жінкою так, як того вимагають природа та людський звичай, і, будучи переконаним содомітом, він не тільки обожнює свою стать, а й поступається нашій тільки за умови, що йому запропонують дорогоцінні принади, якими він звик користуватися в чоловіків? А знаєш, брате, що мені підказала моя невтримна фантазія? Я хочу стати Ганімедом для цього нового Юпітера, я хочу розділити його вподобання, його розпусні розваги, я хочу стати жертвою його збочень; досі, як тобі відомо, любий, я віддавалася в такий спосіб тільки тобі — за твоїм проханням — або котромусь зі слуг — їм я платила за те, щоб обробили мене саме так, і вони, власне, трудилися за гроші. Сьогодні ж ідеться не про люб’язність і не про пусту забаганку — сьогодні мною керує пристрасть… Адже між тим звичайним способом, яким я послугувалася досі, і тим химерним, яким наш гість збирається догодити мені сьогодні, існує незбагненна різниця, і я хочу відчути, в чому вона проявляється. Благаю тебе, опиши свого Дольмансе, щоб я добре його уявила, перш ніж він сюди прийде; бо, як тобі відомо, я його майже не знаю, ми лише один раз зустрілися на якійсь вечірці, і я була з ним кілька хвилин, не більше.
ШЕВАЛЬЄ. Дольмансе недавно виповнилося тридцять шість років, сестро. Він високий, гарний на вроду, очі в нього жваві й розумні, але щось лихе й суворе, мовби всупереч йому, проступає в рисах цього чоловіка. Я ні в кого не бачив таких гарних зубів. Його постава й манери дещо пом’якшені — через те, мабуть, що йому часто доводиться бути жінкою. Він напрочуд елегантний, голос у нього — дзвінкий і чистий, він талановитий, а головне — його розум вельми схильний до філософії.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сподіваюся, у Бога він не вірує.
ШЕВАЛЬЄ. О, про це й мови не може бути! Це найбезбожніший серед усіх безбожників, людина глибоко аморальна… Авжеж! Де втілення найповнішої і найдовершенішої розбещеності, чоловіка такого лукавого і такого лихого, либонь, не знайдеш у всьому світі.