Дурепою заплішеною треба вважати жінку, що їй такі безглузді пута, як пута законного шлюбу, перешкоджають віддаватися тим, хто їй до вподоби, жінку, котра боїться або вагітності, або чоловікового гніву, або тремтить — щось безглуздіше годі собі уявити! — за свою репутацію. Ти й сама бачила, Ежені, ти й сама переконалася, якою треба бути ідіоткою, щоб отак підло приносити в жертву найдурнішим забобонам і своє щастя, і всі усолоди життя. Жінка повинна трахатися, трахатися безтурботно й безкарно! Трошки облудної слави, пусті надії на прихильність Божу — чи відшкодують вони їй за її жертви? Ой ні, ой ні! І доброчесність, і порок — усе перемішається в могилі. Минає кілька років, і люди забувають, кому вони співали славу, а кого — ганьбували. І нічого ти не доб’єшся, уникаючи плотських радощів — тільки проживеш життя без утіхи і випустиш дух, так її й не скуштувавши.
ЕЖЕНІ. Як переконливо звучить для мене твоя мова, мій ангеле! Як легко розбила ти мої упередження! Як швидко зруйнувала фальшиві засади, понапихані в мене матір’ю! О, я хотіла б вийти заміж уже завтра, щоб негайно запровадити в життя твої настанови! Які вони спокусливі, які правдиві і як подобаються мені! Лише одного я не зрозуміла, моя люба подруго, з того, що ти мені розказала, і благаю прояснити мої сумніви. Ти, здається, натякнула, що твій чоловік воліє розваги іншого виду, аніж ті, які сприяють появі на світ дітей?
То що ж він з тобою робить? Повір, мені дуже цікаво це знати.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Мій чоловік був уже старий, коли я вийшла за нього заміж. Уже в першу шлюбну ніч він мене попередив про свої химерні вподобання, запевнивши, що особисто він ніколи ні в чому мене не обмежуватиме — хоч би якими виявилися мої смаки. Я пообіцяла підкорятися йому, і відтоді ми обоє втішаємося благословенною волею. Чоловік вимагає від мене, аби я смоктала те, що він пхає мені до рота, а крім того додає до цього одну дивовижну деталь: коли я, стоячи над ним навкарачки, палко всмоктую рідину, вироблену в його яйцях, і мій зад зависає над його обличчям, я повинна класти йому в рот!.. І він усе ковтає!..
ЕЖЕНІ. Оце справді дивна химера!
ДОЛЬМАНСЕ. Жодну людську звичку не можна розглядати як химеру, та ще й дивну, моя люба ученице. Усі вони закладені в природі; створюючи людей, вона визнала за потрібне наділити їх не тільки різними обличчями, а й різними вподобаннями, і нам анітрохи не слід дивуватися розмаїттю наших смаків, як не дивуємося ми розмаїттю рис. Химера, про яку розповіла вам ваша подруга, увійшла до моди з незапам'ятних давен. Їй самозабутньо віддаються безліч чоловіків, а надто чоловіки не першої молодості, А ви хіба відмовили б, Ежені, якби хтось попросив у вас подібної послуги?
ЕЖЕНІ (зашарівшись). Якщо я засвою погляди, які ви мені тут прищеплюєте, то хіба я зможу коли-небудь відмовити кому завгодно нехай там у чому? Але зрозумійте й мій подив — адже оце вперше у своєму житті почула я про такі розпусні витівки. Мені треба спочатку осмислити їх, але, гадаю, мої навчителі можуть бути певні, що від розумового розв'язання проблеми до запровадження її в практику буде рівно така відстань, яку вони самі для мене визначать. Та менше з тим, люба подруго, але чи здобула ти жадану волю коштом своєї згоди вволювати чоловікову забаганку?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Здобула, Ежені, — і цілковиту. Мені дозволено робити все, що я хочу, і чоловік ні в чому не чинить мені найменшої перешкоди, проте коханця я не заводжу; я надто полюбляю втіху, аби зв’язувати себе в такий спосіб. Горе тій, хто самохіть накидає на себе подібні пута! Аби знеславити жінку, досить і одного полюбовника, тоді як можна щодня по десять разів віддаватися найрозпуснішим оргіям, і при бажанні всі ці історії западуть у чорну прірву мовчанки відразу по своєму завершенні, Я була багата; отож я платила молодикам, які шпокали мене, не знаючи, хто я така; я оточила себе чарівними лакеями, давши їм зрозуміти, що вони спізнають зі мною найсолодші втіхи, якщо держатимуть язика за зубами, і негайно будуть викинуті на вулицю, якщо пробалакаються. Ти собі не уявляєш, моя любонько. в якому морі насолод стала я купатися, організувавши своє життя в такий спосіб. Усім жінкам, котрі захотіли б спізнати стільки втіхи, скільки спізнала я, я радила б поводитися саме так. За ті дванадцять років, що я одружена, мене трахнули понад десять або й дванадцять тисяч чоловіків… а у світському товаристві я маю славу жінки скромної і розважливої. Інша завела б коханців — і загубила б свою репутацію вмить.