Один з моїх приятелів кохається зі своєю дочкою, яку він прижив із власною матір'ю; ще й тижня не минуло, як він позбавив невинності тринадцятирічного хлопця, що з'явився на світ як плід його розваг із цією дівчиною; а через кілька років цей парубійко одружиться зі своєю матір'ю — так хоче мій друг; він планує їм долю, яка відповідала б і його задумам, бо хоче, я це знаю, повтішатися також і плодами, які принесе цей шлюб; він ще не старий і може почекати. Ви бачите, ніжна Ежені, скількома кровозмішаннями і якими тяжкими злочинами заплямував би себе мій приятель, якби забобон, що велить нам вважати такі зв’язки гріховними, відповідав істині. Одне слово, в усіх подібних випадках я відштовхуюся від принципу: якби природа не схвалювала втішання педерастичні, кровозмішувальні або рукоблудні, то чи дозволила б вона, аби в цих розвагах ми знаходили стільки втіхи? Навряд чи вона з такою поблажливістю терпіла б те, що йде всупереч її хотінню.
ЕЖЕНІ. О, мої божественні вихователі, я тепер бачу, що згідно ваших засад на світі існує дуже мало злочинів, і ми спокійно можемо вволювати свої жадання, хоч би якими дивними видавалися вони йолопам, котрі, на все ображаючись і з усього здіймаючи бучу, по-дурному змішують суспільні настанови з вищими законами природи. І все ж таки, друзі мої, чи не погодитеся ви принаймні, що існують деякі дії, гідні абсолютного осуду і незаперечно злочинні, хоча й продиктовані природою? Невже ви станете заперечувати, що ця природа, така іноді примхлива в своїх творіннях, наділяє нас найрозмаїтішими нахилами і, бува, штовхає на жорстокі вчинки; і якщо піддавшись одному з поганих поривів, ми надихаємося воліннями цієї химерної природи до такої міри, що готові, як це не раз траплялося, зазіхнути на життя ближнього, то гадаю, ви не станете заперечувати, що таку дію слід вважати гріховною і злочинною?
ДОЛЬМАНСЕ. Аж ніяк, Ежені, ми не можемо з вами в цьому погодитися. Оскільки руйнація — один з головних законів природи, то руйнувати — не означає чинити зле. Хіба дія, яка так добре служить інтересам природи, може їй зашкодити? До того ж ця руйнація, якою так хизується людина, чисто уявна; убивство — не руйнація; той, хто вбиває, нічого не знищує, він лише змінює форми; він просто повертає природі елементи, які рука цієї вправної природи відразу розподіляє так, щоб вони пішли на утворення інших живих істот; а що акт творіння — радість для кожного хто йому віддається, то вбивця робить природі велику приємність — він її постачає матеріалами, вона їх відразу й використовує, і дія, яку йолопи мають дурість осуджувати, стає вельми похвальною в очах цього універсального творця. Тільки наша гординя штовхає нас на те, щоб ми проголосили вбивство злочином. Вважаючи себе за найвище створіння в Усесвіті, людина по-дурному переконала себе, що будь-яка шкода, завдана цьому створінню, — страшний злочин; ми віримо, що природа загине, коли наш чудесний рід самознищиться і зникне з планети, тоді як було б дуже корисно стерти його з лиця землі, адже в такому разі природа повернула б собі творчу силу, яку відступила нам, і сповнилася б енергією, що її ми в неї забираємо, розмножуючись самостійно. Але яка непослідовність, Ежені! Ти тільки подумай! Шанолюбний владар, коли йому заманеться і без найменших докорів сумління може знищувати ворогів, що стають на заваді його задумам і підривають його впаду. Жорстокі, свавільні, нещадні закони часто призводять до загибелі мільйонів людей протягом одного століття. А ми, слабкі й нещасливі одинаки, виходить, не маємо права принести в жертву своєму прагненню помсти або своїм примхам бодай одне живе створіння? Хіба можна уявити собі щось більш варварське, щось безглуздіше, і чи не повинні ми в глибокій таємниці нещадно мститися суспільству за цей дурний забобон, який воно нам накинуло?[4]
ЕЖЕНІ. Безперечно… О, яка спокуслива ваша мораль і як вона мені до смаку!.. Але признайтеся, Дольмансе, признайтеся по щирості, чи ви коли-небудь вдовольняли свої забаганки в цій царині?
ДОЛЬМАНСЕ. Не приневолюйте мене сповідатися у своїх гріхах: їх стільки і вони такого роду, що я наперед червонію. Можливо, одного дня я вам у них признаюся.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Спрямовуючи меч законів, зловмисник часто користається ним для вдоволення власних пристрастей.
ДОЛЬМАНСЕ. Якби я міг дорікнути собі лише в цьому!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (кидаючись йому на шию). О, богоподібний чоловіче!.. Я схиляюся перед вами!.. СКІЛЬКИ треба мати розуму й мужності, щоб скуштувати як ви, усіх насолод! Лише геніям надається честь так сміливо розривати пута невігластва и дурості! Поцілуйте мене, ви чарівний!
4
Трохи далі цю тему буде розкрито детальніше, а поки що ми вдовольнимося, подавши тільки найзагальніші риси системи, яку незабаром викладемо в усій повноті