Окиньмо побіжним поглядом жінок цієї породи. Зінгва, цариця Анголи, найжорстокіша з них, віддавала своїх полюбовників на забій відразу по тому, як вони її вдовольняли. Нерідко вона примушувала воїнів битися на її очах і ставала призом для переможця. Щоб удовольнити свою хижу вдачу, вона розважалася тим, що наказувала товкти в ступі усіх жінок, які мали зухвалість завагітніти до тридцяти років. Зое, дружина одного китайського імператора, не знала більшої втіхи, як милуватися стратами — за її наказом усіх злочинців піддавали смерті в неї на очах. Якщо ж злочинців бракувало, то вона наказувала вбивати рабів у той час, як вона трахалася зі своїм чоловіком, і тим більше умлівала від утіхи, чим сильнішими були муки нещасливців, відданих на тортури. Не хто інший, як вона, у своєму прагненні вигадувати для своїх жертв усе витонченіші й витонченіші муки винайшла знаменитого мідяного стовпа, всередині порожнього, який розігрівали до червоного жару, закривши в ньому людину. Феодора, дружина римського імператора Юстиніана, розважалася, спостерігаючи, як виготовляють євнухів; а Мессаліна мліла від утіхи в той час, як у неї на очах чоловіків піддавали мастурбації, доводячи їх до цілковитого виснаження. Аборигенки Флоріди, прагнучи побільшити член свого чоловіка, садовили йому на голівку дрібних комашок, від чиїх укусів сердега мусив терпіти нелюдський біль; щоб провести таку операцію і напевне домогтися своєї мети, вони накидалися на одного чоловіка гуртом і зв'язували його. Коли з'явилися перші іспанці, ці тубільні дами самі тримали своїх чоловіків, поки варвари-європейці вбивали їх. Катрін Вуазен і маркіза де Бренвільєр[11] удалися до отрути лише задля втіхи скоїти злочин. Одне слово, історія подає нам тисячі і тисячі прикладів жіночої жорстокості, і саме з огляду на природжену схильність слабкої статі до таких душевних поривів я хотів би, щоб жінки взяли собі за звичай шмагати коханців — тобто до засобу, яким задовольняють свій природний потяг жорстокі чоловіки. Декотрі з них уже застосовують цей спосіб, я знаю, але поки що він не поширився серед жіночої людності настільки, як того мені хотілося б. Якби суспільство дозволило жіночій нестямі розряджатися так безневинно й просто, воно тільки виграло б, бо, не маючи змоги лютувати в такий спосіб, жінки вдаються до інших і, щедро окропляючи світ своєю отрутою, доводять до розпачу і своїх чоловіків, і свої родини. Відмова зробити добродіяння, коли трапляється така нагода, небажання визволити з біди нещасного дають, якщо можна так висловитися, природний вихід жорстокості, яка є невід'ємною рисою вдачі певних жінок, але це вчинки лихі лише наполовину, і часто вони аж ніяк не вдовольняють тих, у кого в крові нуртують поривання чинити зло і лиходійство. Існують, безперечно, й інші засоби, за допомогою яких жінка, водночас хтива і люта, могла б удовольнити свої жагучі пристрасті, але вони небезпечні, і я ніколи не наважився б порадити тобі вдаватися до них, Ежені… О, небо! Що з тобою, мій любий ангеле!.. Пані, ви тільки гляньте, в якому стані перебуває ваша вихованка!..
ЕЖЕНІ (роблячи собі мастурбацію). О прокляття! Від вашої науки в мене голова пішла обертом. Ось до чого довели мене ваші розпусні лекції!..
ДОЛЬМАНСЕ. Рятуймо її, пані, рятуймо!.. Невже ми дозволимо, щоб ця прегарна дитина спустила сік без нашої допомоги?..
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О, це було б украй несправедливо! (Обіймаючи Ежені.) Чарівна істото, я ще ніколи не зустрічала такої витонченої чуттєвості, як у тебе, такої розумненької голівки!
ДОЛЬМАНСЕ. Потурбуйтеся про її передок, пані, а я тим часом полоскочу язиком гарнесеньку дірочку в її гепі і поплескаю її по сід — ницях; треба, щоб у наших руках вона дійшла разів сім-вісім.
ЕЖЕНІ (в нестямі). Ой, лишенько! Це вам буде не важко!
ДОЛЬМАНСЕ. Ми зараз перебуваємо в такій позі, мої любі дами, що вам буде зручно смоктати по черзі мого живчика; збуджений у такий спосіб, я куди енергійніше сприятиму втішанню нашої чарівної учениці.
ЕЖЕНІ. Я не відступлю тобі честь смоктати цього красеня! (Бере його в рота.)
11
Особи, засуджені 1680 року за свою участь у так званій «Справі отруєнь»