ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ти, мабуть, пережив невимовну втіху, брате, опинившись отак між двома полюбовниками; кажуть, це дуже приємно.
ШЕВАЛЬЄ. Авжеж, мій ангеле, в такій грі, це звичайно найвигідніша позиція; та хай там що про це кажуть, але для мене то все екстравагантні витівки, і я ніколи не надам їм перевагу перед тією втіхою, якою обдаровують нас жінки.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Гаразд, мій любчику, щоб винагородити тебе за твою делікатну послужливість, я сьогодні подарую тобі нагоду проявити свій запал у грі з дівчиною, юною і цнотливою, прекрасною, як саме кохання.
ШЕВАЛЬЄ. Та ти що! В компанії Дольмансе?.. І ти запросила жінку?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Тут ідеться про виховання. З цим дівчам я познайомилася в монастирі минулої осені, коли мій чоловік був на водах. Там ми не могли цілком віддаватися своїм забаганкам, ми не осмілювалися, бо надто багато очей стежили за нами, але ми пообіцяли одна одній, що возз’єднаємося, як тільки буде змога. Це бажання так мене заполонило, що, прагнучи його задовольнити, я умисне познайомилася з її родиною. Батько в неї — розпусник… І я приборкала його. А сьогодні нарешті гарнулька прийде сюди… Я чекаю на неї, і ми проведемо вдвох аж два дні… два чудесні дні! Причому цей час я передусім використаю на те, щоб дати юній особі відповідну освіту. Я і Дольмансе закладемо в її милу голівку принципи найрозгнузданішої розпусти, ми розпалимо в ній свій вогонь, ми прилучимо її до нашої філософії, ми розбудимо в ній наші жадання, а що я хочу додати до теорії трохи практики, хочу ілюструвати наші лекції наочними прикладами, то тебе, брате, я ангажую зривати мирти Цитери, а Дольмансе — троянди Содома. Я матиму дві насолоди водночас: по-перше, сама навтішаюся злочинним любострастям, а по-друге, мені буде вельми приємно дати кілька уроків, прищепити розпусні смаки прегарній невинниці, яку я зловлю в наші сіті.
Ну як, шевальє, цей задум гідний моєї уяви?
ШЕВАЛЬЄ. Він міг виникнути лише в ній; він божественний, сестро, і обіцяю блискуче виконати приємну роль, яку ти мені в ньому відвела. Ох, пустунко, скільки насолоди дістанеш ти, виховуючи ту дитину! Як тобі приємно буде розбестити її, розтоптати в юному серці всі паростки віри та доброчесності, посіяні туди колишніми виховательками! Я б до такого навряд чи додумався, цей план аж надто зухвалий для мене.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Можеш не сумніватися, я не пошкодую зусиль, аби звести її, зіпсувати, аби знищити моральні засади, яких, либонь, уже встигли понапихати в неї; я хочу, щоб за два сеанси моєї науки вона стала такою самою лиходійкою, як і я… такою самою безбожницею… такою самою хвойдою. Попередь Дольмансе, розкажи йому про все, як тільки він прийде, бо я хочу, щоб отрута його розпущеності проникла в це юне серце разом з тією, яку я впорсну туди сама, і за короткий час убила б у ньому всі сімена доброчесності, що проросли б там без нашого втручання.
ШЕВАЛЬЄ. Годі знайти кращого помічника для мети, яку ти перед собою поставила — безбожництво, нечестя, зневага до людських звичаїв стікають із уст Дольмансе, як стікав колись містичний єлей з губів знаменитого архієпископа міста Камбре. Це найпідступніший облесник, найлукавіший розпусник, людина вкрай небезпечна… О, люба сестро, якщо тільки твоя учениця слухатиметься настанов цього вихователя, я гарантую тобі, що невдовзі вона стане пропащою!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Враховуючи ті нахили, які закладені в неї природою, це, думаю, станеться дуже скоро…
ШЕВАЛЬЕ. Але скажи мені, сестро, ти не боїшся її батьків? А що як дівчина про все розповість, коли повернеться додому?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Нічого не бійся, батька я звабила… він мій. Признатися тобі? Я умисне віддалася йому, щоб він потім на все заплющив очі; він не знає, що в мене на думці, але розпитувати ніколи не зважиться… Він у мене на гачку.
ШЕВАЛЬЕ. Твої методи жахливі!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Зате цілком певні.
ШЕВАЛЬЄ. Але скажи мені, благаю, хто вона, твоя юна особа?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Звуть її Ежені, вона дочка такого собі Містіваля, одного з найбагатших відкупників у столиці. Батькові десь років тридцять шість, матері — щонайбільше тридцять два, а доньці — п’ятнадцять. Містіваль — розпусник, зате його дружина — святенниця. Щодо самої Ежені, то навряд чи я зумію описати її тобі, мій друже; не існує пензлів, які змалювали б її зовнішність; скажу тільки, що ні ти, ні я ніколи не бачили чарівнішого створіння.