ШЕВАЛЬЄ. Тобі зручно буде отак?
ДОЛЬМАНСЕ. Задери гепу вище, любий. Отак… Я тебе без підготовки, шевальє…
ШЕВАЛЬЄ. Ет, роби, як знаєш. Хіба зможу я відчути щось, крім насолоди, коли занурюся в лоно цієї знадливої дівчини? (Цілує її і підготовляє, обережно розтуляючи пальцем губенята, а тим часом пані де Сент-Анж грається з лоскотунчиком Ежені).
ДОЛЬМАНСЕ. Щодо мене, любий, то будь певен, з тобою я дістану куди більше втіхи, ніж дала мені Ежені. Існує велика різниця між чоловічою гепою і дівочою!.. Наколюй же мене, Огюстене! Чого зволікаєш?
ОГЮСТЕН. А того, пане, що він оце побував біля входу до любої пташечки і все випустив, а ви хочете, щоб він уже піднявся на вашу сраку, а не така вона вже й гарна, бігме!..
ДОЛЬМАНСЕ. Ох, ти ж і йолоп! А втім, чого я нарікаю? Це ж закон природи: кожен проповідує за свого святого. Запихай його, запихай, дурнику… А коли здобудеш трохи більше досвіду, ти мені скажеш, чи варті гепи пуцьок, чи ні… Ежені, потурбуйся про шевальє, адже він готується тобі догодити. Кожен дбає тільки про себе — маєш рацію, люба розпуснице; але розворушиш його в інтересах своєї ж таки насолоди, щоб він якнайліпше обробив твою цілину.
ЕЖЕНІ. Так, так, я його приголублю, я його поцілую… ой, я втрачаю голову!.. Ой! Ой! Ой!.. Ой, друзі! Не можу більше, не можу!.. Пожалійте!.. Я помираю… я доходжу!.. Ох, прокляття! Я в нестямі, я сама не своя!..
ДОЛЬМАНСЕ. Щодо мене, то я повівся розважливо. В цій гарненькій гепочці я хотів лише розігріти свого інструмента, а той сік, який там розігрівся, я зберіг для пані де Сент-Анж. Ніщо так не розважає мене, як почати справу в одній гепі, а закінчити — в іншій. Ну, шевальє, ти, я бачу, готовий до нападу… Зривай віночок!..
ЕЖЕНІ. Ой ні, в ім'я неба, ні! Я не хочу, щоб це зробив він, я помру! У вас, Дольмансе, він менший, і благаю вас, заклинаю, зробіть ви мені цю операцію!
ДОЛЬМАНСЕ. Неможливо, ангеле мій. Я ніколи в своєму житті не запихав прутня в пуцьку! В моєму віці починати пізно, звільніть мене від такої ганьби. Ваша цілина належить шевальє, тільки він гідний її обробити. Не відбираймо в нього його законне право.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Відмовитися зірвати віночок… І з якої дівчини — такої свіжої, такої гарненької… Я не помилюся, коли скажу, що такої красуні, як моя Ежені, не зустрінеш у всьому Парижі! Який сором, пане!.. Ось що означає занадто чіплятися за свої принципи!
ДОЛЬМАНСЕ. Не так уже й сильно я за них чіпляюся, пані, бо чимало з моїх однодумців нізащо не погодилися б вас наколоти… Я ж це зробив і зроблю знову; отже, дарма ви мені дорікаєте, що я фанатик своєї віри.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. В такому разі — за діло, шевальє! Але будь обережний; подивись, у яку маленьку дірочку маєш ти пропхати свого кия! Чи може бути таке співвідношення між вмістом і вмістилищем?
ЕЖЕНІ. О, я помру від цього, неодмінно помру… Але мені так хочеться, щоб мене трахнули, і я готова на будь-який ризик, я подолаю страх… запихай його, мій лютий, запихай! Я тобі віддаюся.
ШЕВАЛЬЄ (тримаючи в руці свого настовбурченого прутня). Хай буде так! Він повинен туди пропхатися… Сестро і Дольмансе. тримайте її за ноги… О, прокляття, як це буде нелегко!.. Та хай навіть мені доведеться проткнути її наскрізь, роздерти, я проведу її крізь це випробування, клянуся чортом, що проведу!
ЕЖЕНІ. Обережно, обережно, мені боляче!.. (Вона кричить, сльози котяться по її щоках…) Рятуйте, рятуйте! Ох, люба подруго… (Пручається.) Ой, не хочу, щоб він пропихався!.. Я волатиму пробі, якщо ви мене не облишите!..
ШЕВАЛЬЄ. Кричи хоч лусни, мала шельмо, а він туди пропхається, кажу тобі, що пропхається, хай навіть ти вріжеш дуба!
ЕЖЕНІ. Яке варварство!
ДОЛЬМАНСЕ. Ет, розтуди його так! Хіба до делікатності, коли в тебе стоїть?
ШЕВАЛЬЄ. Тримайте її міцніш!.. Він уже там!.. Він пройшов, нехай мене чорти візьмуть! Ох, і клятуща цнота! Погляньте, скільки крові, як вона цебенить!
ЕЖЕНІ. Пхай його, тигре, пхай!.. Роздери мене, якщо хочеш, тепер мені все одно!.. Поцілуй мене, катюго, я тебе обожнюю!.. О, тепер зовсім не те, коли він пропхався. Я забула про біль… Як жаль мені тих дівчат, котрі відбиваються від таких атак!.. Якої втіхи вони зрікаються, боячись витерпіти невеличкий біль! Пхай його, пхай! Ой, шевальє, я доходжу!.. Зроси своїм сім'ям рани, яких ти мені завдав… Запхай його в найглибшу глибінь… Ой-ой! Втіха перемагає біль!.. Ой, зомлію!.. (Шевальє вивергає сперму; поки він грав Ежені, Дольмансе пестив йому гепу та яйця, а пані де Сент-Анж погладжувала лоскотунчика Ежені. Поза розпадається.)