ШЕВАЛЬЄ. Ну, якщо ти нездатна намалювати її, то накидай принаймні ескіз, щоб я знав бодай приблизно, з ким мені доведеться мати справу, і міг відрекомендувати своїй уяві кумира, якому незабаром принесу себе в жертву.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ну, гаразд, друже, слухай: її каштанові коси, коли розпущені, спадають нижче сідниць, і ти їх не обхопиш і в дві долоні, шкіра в неї сліпучо-біла, ніс злегка орлиного профілю, очі ебеново-чорні й палкі, мов вогонь!.. О, мій друже, їхній погляд неможливо витримати… Ти собі не уявляєш, скільки дурниць наробила я задля тих очей… А прегарні брови, що вигнулися над ними! А повіки, що їх прикривають!.. Рот у неї маленький, зубки чудесні, й усе дивовижно свіже!.. Одна з її переваг — це строгі лінії, якими її мила голівка з’єднується з плечима, благородна грація, з якою вона її обертає… Як на свій вік Ежені висока; їй можна дати сімнадцять; її стан — взірець елегантності й витонченості, її перса чарівні… Гарніших пуп’янків, ніж ці два, я ніколи не бачила!.. Вони легко поміщаються в жмені, але які ніжні… які запашні… які сніжно-білі!.. Скільки разів, цілуючи їх, я втрачала голову! А коли б ти бачив, як оживала вона під моїми пестощами… як її великі очі промовляли до мене з глибини душі!.. Як виглядає решта, я, мій друже, не знаю. Але якщо судити з того, що
я знаю, то ніколи на Олімпі не з’являлась богиня, подібна до неї… Але я чую її ходу… Залиш нас. Вийди через сад, щоб не зустрітися з нею, і не спізнюйся на побачення з нами.
ШЕВАЛЬЄ. Картина, намальована тобою, є запорукою того, що я точно дотримаю слова… О, небо! Піти звідси… Покинути тебе в тому стані, в який ти мене привела своїми розповідями!.. Прощай… Один поцілунок… Один лише поцілунок, сестро, щоб я ним задовольнився в чеканні майбутніх розкошів.
(Пані де Сент-Анж цілує брата, ніжно стискає крізь штани його прутня, і молодик поквапно виходить.)
ДІАЛОГ ДРУГИЙ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Привіт, моя кралечко. Я чекала тебе з нетерпінням, яке ти легко вгадаєш, якщо читаєш у моєму серці.
ЕЖЕНІ. О, моя люба, мені здавалося, я не прийду до тебе ніколи, так я квапилася якнайскоріше опинитися в твоїх обіймах! Уже за годину перед тим, як вийти, я тремтіла від страху, аби чогось не змінилося; моя мати рішуче заперечувала проти цього чудесного задуму, вона заявила, що не личить молодій дівчині мого віку іти самій; але мій батько позавчора так брутально з нею повівсь, що й сьогодні один його погляд змусив пані де Містіваль прикусити язика; кінець кінцем і вона погодилася на те, що вже мені дозволив батько, і я, як бачиш, прибігла сюди. Мені дали два дні; післязавтра ти повинна відправити мене звідси в екіпажі в супроводі однієї з твоїх служниць.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Два дні — який це короткий проміжок часу, мій любий ангеле! Чи встигну я виразити всі почуття, які ти мені вселяєш?.. А нам є про що погомоніти. Ти знаєш, що в цю зустріч я маю прилучити тебе до найсолодших таємниць. Венери? Чи вистачить нам два дні?
ЕЖЕНІ. О, я залишуся доти, доки не довідаюся про все… Я прийшла сюди вчитися, і я піду звідси тільки тоді, коли закінчу курс навчання.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (цілуючи її). О, моя кохана, скільки всього ми з тобою зробимо і скільки перебалакаємо! До речі, хочеш поснідати, моя королево? Не виключено, що перший урок триватиме довго.
ЕЖЕНІ. Якщо я чогось і хочу, люба подруго, то тільки слухати тебе. Ми сьогодні вже снідали, за милю від твоєї домівки. Раніше восьмої вечора їсти я не захочу.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. У такому разі ходімо в будуар, там ми почуватимемося вільніше. Слуг я попередила і будь певна: ніхто нас не посміє потурбувати.
(Обнявшись, ідуть до будуару.)
ДІАЛОГ ТРЕТІЙ
ЕЖЕНІ (дуже здивована, побачивши чоловіка, якого не сподівалася тут зустріти). О Боже! Моя люба подруго, це зрада!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (теж здивована). Яким побитом опинилися ви тут, шановний добродію? Наскільки мені відомо, ви не повинні були прийти раніше четвертої.
ДОЛЬМАНСЕ. Хіба дивно, що мені закортіло прискорити ту мить, коли я матиму щастя лицезріти вac, пані? Йдучи сюди, я перестрів вашого брата. Він відчув, що без мене вам не обійтися, коли ви почнете давати уроки своїй чарівній учениці; він знав, де буде ліцей, де ви влаштуєте свої курси, і таємно мене сюди провів, певний, що ви схвалите його ініціативу. Сам він прийде трохи згодом, знаючи, що його участь знадобиться лише після теоретичних лекцій.