І час до часу мої батьки, які стали дуже мною пишатися, нагадували мені, що десь там я маю сестру-близнючку, яка мало чим відрізняється від живого овочу. Вона перебуває в дуже дорогому закладі для осіб, подібних до неї.
Вона всього лише ім’я.
Батько загинув в автокатастрофі, коли я вчився на першому курсі медичного факультету. Він був про мене досить високої думки, бо призначив виконувачем свого заповіту.
Невдовзі до мене в Бостон приїхав угодований адвокат, який ніколи не дивився прямо в очі, на ім’я Норман Мушарі-молодший. Він розповів мені історію, що спершу видалася недоладною і недоречною, про одну жінку, яку тримали роками під замком проти її волі — в одному закладі для недоумків.
Вона найняла його, як він повідав, щоб розпочати судову справу проти її родичів і закладу, щоб добитися відшкодування збитків, негайного свого звільнення і отримання усього спадку, який від неї злочинно втаїли.
Вона, звісно, мала ім’я, і звали її Еліза Меллон Свейн.
Розділ 21
Мати потім говорила про заклад, до якого запроторили Елізу, як про Чистилище:
— То була зовсім недешева лікарня, знаєш. Ми платили двісті доларів на день. А лікарі благали, щоб ми там не з’являлися, правда ж, Вілбуре?
— Мабуть, що так, мамо, — відповів я. А потім сказав їй правду: — Я все забув.
Я був не просто тупий Боббі Браун, я був ще й зарозумілий. Усього лише першокурсник з геніталіями польового мишеняти, я володів величезним будинком на Бікон-Гілл. Мене возили до університету і назад на яґуарі, і я вже призвичаївся вдягатися так, як тоді, коли став президентом Сполучених Штатів, а саме як лікар-шарлатан часів Честера Алана Артура.[9]
Майже щовечора я влаштовував вечірки. Зазвичай я з’являвся лише на кілька хвилин, пихкаючи гашишем з пінкової люльки, у смарагдово-зеленому, лискучому шовковому халаті.
На одній з таких вечірок до мене підійшла вродлива дівчина і сказала:
— Ти такий потворний, ти найсексуальніший з усіх, кого я зустрічала.
— Знаю, — сказав я. — Знаю, знаю.
Мати часто відвідувала мене в будинку на Бікон-Гілл, де спеціально для неї я облаштував апартаменти, — а я часто відвідував її в Черепаховій затоці. Так, а репортери і там, і там мучили нас своїми розпитуваннями, після того як Норман Мушарі-молодший визволив Елізу з лікарні.
То була гучна історія.
Завжди виникає гучна історія, коли мультимільйонери безчесно поводяться зі своїми родичами.
Гей-го.
Усе те було неприємно, а як інакше?
Ми ще не бачилися з Елізою і не могли зв’язатися з нею по телефону. А вона тим часом казала про нас справедливо образливі речі у пресі мало не щодня.
Єдине, що ми могли показати репортерам, була копія телеграми, яку ми послали Елізі на адресу її адвоката, і Елізина відповідь на неї.
Ось наша телеграма: «МИ ТЕБЕ ЛЮБИМО. ТВОЯ МАТИ І ТВІЙ БРАТ».
У Елізиній телеграмі було написано:
«Я ТЕЖ ВАС ЛЮБЛЮ. ЕЛІЗА».
Еліза не дозволяла, щоб її фотографували. Вона звеліла своєму адвокатові купити в церкві, яка підлягала знесенню, сповідальну кабінку. В ній вона й сиділа, коли погоджувалася дати інтерв’ю для телебачення.
І ми з матір’ю дивилися ці інтерв’ю з болем, тримаючись за руки.
І гучне Елізине контральто було настільки для нас незнайоме, що подеколи нам здавалося, що в кабінці сидить якась самозванка, проте це була, безсумнівно, Еліза.
Пригадую, один телерепортер спитав у неї:
— Як ви проводили час у лікарні, міс Свейн?
— Співала, — відповіла вона.
— Співали щось улюблене?
— Одну й ту саму пісню, знову і знову, — сказала вона.
— І що ж це за пісня? — продовжував він.
— Колись за мною вже мій принц приїде, — відповіла вона.
— Ви мали на увазі якогось конкретного принца в ролі свого рятівника?
— Мого брата-близнюка, — сказала вона. — Але він, звісно, свиня. Він так і не приїхав.
Розділ 22
Ми з матір’ю, певна річ, не чинили жодних перепон Елізі та її адвокатові, тож вона легко повернула собі контроль над своїм статком. І мало не перше, що вона зробила, це придбала собі 50 відсотків на володіння професійною футбольною командою «Патріоти Нью-Джерсі».
Це придбання зробило її ще популярнішою. Еліза й далі не виходила з кабінки і не фотографувалася, але Му-шарі запевнив увесь світ, що тепер вона сидить там у блакитно-золотій формі «Патріотів Нью-Джерсі».