Утвердження пріоритету в створенні акустичної зброї за біблійним міфом викликало в аудиторії сміх: тут уміли цінувати і гостре слово і доречний жарт.
— Ми назвали нашу нову гармату «РЗ-1», — говорив далі Крилов. — «Резонансна зенітна перша». Я тут лише коротко викладу принцип дії гармати, потім на полігоні ви зможете переконатись у реальній потужності нової оборонної зброї. За основними конструктивними ознаками «РЗ-1» значно відрізняється від звичайної гармати, прийнятої на озброєння частинами ППО нашої армії. Конструкторам «РЗ-1» у зв'язку із збільшеною до тисячі шестисот метрів на секунду початковою швидкістю снаряда довелося подовжити ствол, посилити замкову і амортизаційну частину гармати. Але найістотнішим елементом «РЗ-1» є снаряд, який викликає під час вибуху серію могутніх акустичних імпульсів, що блискавично йдуть один за одним. Якщо взяти до уваги, що на висоті п'ятнадцять тисяч метрів тиск атмосфери падає майже в шість разів, то зрозуміло, наскільки складне технічне розв'язання цього завдання. Колектив учених, конструкторів та інженерів створив такий снаряд, який із швидкістю, що перевищує швидкість реактивного літака, наздоганяє ціль і створює у сфері радіусом до шестисот метрів серію акустичних імпульсів небувалої потужності, — від них літаки противника розвалюватимуться на частини.
Розповідаючи про основні труднощі, що постали перед конструкторами нової гармати, Крилов через широке вікно аудиторії спостерігав, як гусеничний тягач вивіз на центральну частину полігона вкриту брезентом «РЗ-1», а обслуга, знявши брезент, готувала гармату до бойового випробування: діловито підтягувала кабель і підключала його до приймальних приладів гармати.
— Щоб завдати противникові резонансної поразки у повітрі, — вів далі Крилов, — потрібен якнайточніший збіг частоти акустичних імпульсів при розриві снаряда з частотою вібрації площин літака. Визначення частоти коливання життєво важливих площин літака противника виявилося нелегким завданням. Конструктори розв'язали його, створивши «ДАВЛ» — «Дистанційні аналізатори вібрації літака». Висунувши «ДАВЛ» на відстань до двадцяти кілометрів від батареї, ми своєчасно одержуємо на «РЗ-1» дані про частоту коливань несучих площин, чітко виділені з цілого комплексу інших вібрацій, випромінюваних літаком. Таким чином, одночасно з дистанційним запальником автоматично встановлюється і резонансне кільце снаряда, що визначає число і частоту акустичних імпульсів при розриві.
Закінчивши свій виступ, полковник Крилов запропонував присутнім пройти на полігон. Після повторної перевірки спеціальних перепусток на контрольно-пропускному пункті комісія міністерства і командний склад зайняли свої місця.
Для того щоб створити умови, близькі до бойової обстановки, запуск керованих по радіо реактивних літаків був несподіваним для «ДАВЛ». Починаючи з дванадцяти годин тридцяти хвилин, час запуску цих літаків визначався самостійно командирами злітних площадок.
Озброєні оптичними приладами і секундомірами, члени комісії в напруженому чеканні не відчували холоду, хоч мороз дужчав. У тиші було чути, як потріскували запорошені снігом дерева, крони яких виднілися за високим парканом полігона. В морозному повітрі дзвінко лунало гавкання сторожових собак і скрип снігу під ногами вартових.
Глибоко засунувши руки в кишені шинелі, Крилов з хвилюванням стиснув змерзлі пальці. Він бачив, як у нетерплячому чеканні генерал-полковник Чепрунов нервово ламав затиснуту в долоні коробку сірників. Потім, клацнувши портсигаром, він запропонував Крилову цигарку.
Минуло немало часу, поки перший сигнал надійшов на прилади гармати. Члени комісії включили секундоміри. Суміщуючи нульові риски шкал з покажчиками стрілок, обертаючи маховики поворотного і підйомного механізмів, номери обслуги швидко наводили гармату. Пролунав постріл. Із стола секретаря комісії пружною хвилею повітря зірвало аркуші паперів. Сніг з сусідніх дерев злетів і розсипався алмазними бризками. І тільки через деякий час, десь дуже високо, далеко за межами видимості, почувся свист реактивного літака і майже одночасно — гуркіт тривалого вибуху.