— Він повинен заплатити за все…
— Ми подамо йому великий рахунок, можете в цьому не сумніватись. Він заплатить за все і за цю сльозу теж.
Полковник попрощався і пішов. По дорозі в Управління він заїхав у магазин квітів, замовив кошик пахучого бузку і послав його Маші Криловій.
Коли Каширін приїхав в Управління, його вже чекав секретар з дешифрованою телеграмою:
«ВИЇХАВ ТАЛЛІН крпк ЧЕКАЮ ВКАЗІВОК ПОШТУ ТАЛЛІНСЬКОГО ВОКЗАЛУ крик»,
прочитав полковник.
— Ну й деньок! — тільки й зміг промовити Каширін.
— Відповідь буде? — запитав секретар.
— Буде, звичайно.
Полковник написав:
«НЕСЕТЕ ПОВНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ крпк ТРИМАЙТЕ ЗВ'ЯЗОК крпк РАЗІ НЕОБХІДНОСТІ ЗВ'ЯЖІТЬСЯ ЕРНЕСКАСОМ крпк»
— і передав секретареві.
Залишившись на самоті, полковник замислився. Роггльс поспішно пробирався на Захід. Звичайно, його можна було зняти з поїзда ще по дорозі в Ленінград, але це було б нерозумно. Мабуть, десь в Естонії Роггльс мас можливість просочитися через кордон. Треба було з'ясувати, що це за можливість. Роздуми полковника перервав прихід капітана Гаєва.
— Товаришу полковник, слідчий Купріянов з Московського карного розшуку повідомляє, що Миколу Пряхіна, «Коня», затримано, він перебуває в карному розшуку. Купріянов запитує, приїдете ви на допит чи доставити арештованого в слідчу частину Управління?
— Замовте машину і попередьте Купріянова: я приїду до нього через півгодини, — сказав Каширін і, подзвонивши генералові, попросив прийняти його.
Рівно через півгодини полковник був у карному розшуку. Купріянов, закінчивши всі формальності початкової стадії допиту, чекав полковника.
Пряхін під час допиту був млявий і байдужий. Йому було однаково; лишалося вісімнадцять років за старим присудом, новий строк за втечу з табору, та ще розбій в Істрі. «Дадуть на повну котушку!» думав «Кінь», і свідомість цього сповнювала його тупою байдужістю до всього, що відбувалося в цій кімнаті.
На столі перед слідчим лежав перстень з ізумрудом і ручний годинник на муаровій стрічці. Їх знайшли у злочинця під час обшуку. Тут же лежала розбита пляшка.
Пряхін не заперечував ні пограбування, ні замаху, але як тільки заходила мова про те, звідки він знав, хто така потерпіла, злочинець мовчав або відбувався примовками на своєрідному тюремному жаргоні.
— Я вас питаю, — добивався слідчий, — звідки ви знали Крилову?
Пряхін уперто мовчав.
— Доведеться мені підказати йому, — втрутився полковник і, вийнявши портрет Роггльса, вирізаний з обкладинки книжки «Зрадники нації», показав його Пряхіну. — Впізнаєте?
Пряхін кинув байдужий погляд на фотографію, потім подивився, уже з інтересом, на полковника і з певною повагою зауважив:
— Факір, начальничку!
— Цей чоловік доручив вам убити Крилову, зняти з неї дорогоцінні речі і повернути йому перстень, годинник його не цікавив, — вів далі полковник.
Пряхін усміхнувся, від чого його маленькі очиці перетворилися в щілинки. Все його обличчя, густо заліплене ластовинням, виражало щирий інтерес і захоплення полковником.
— А в грудні він доручив вам ще одне «діло», ви купили машину «Олімпія» на Коптевському ринку і назвалися тоді Васильєвим.
— Точно, громадянине начальничку! — схвально вигукнув Пряхін.
— Ви хто, Пряхін?! — спитав його полковник.
— Я жиган[12], — видимо пишаючись цим, відповів Пряхін.
— Який ти жиган, — презирливо кинув полковник, — якщо в шістках[13] у шпигуна ходиш!
Полковник чудово знав психологію злочинця, він зачепив його за живе, і Пряхін сказав, уже втративши свою чванливість:
— Я у контриків не шісткував!..
— Крилова, проста російська дівчина, викрила шпигуна, вона допомогла зберегти важливу державну таємницю, а він за це її вбити хотів твоїми руками…
— Добре, громадянине начальничку, питайте, — після паузи сказав Пряхін.
— Де ви познайомилися з цим чоловіком і як він себе назвав? — запитав полковник.
— У закусочній на Тишинському ринку. Він назвав себе Петром Роговим.
Допит Пряхіна тривав довго. Вже після того як злочинця відвели, прощаючись з Купріяновим, полковник сказав:
— Немає на кого їм спертися в нашій країні. Навіть злочинець, узнавши, що він був знаряддям у руках шпигуна, з огидою відвертається од нього.
29
УІЛЬЯМ ЕДМОНСОН