— Але ж Робін одружений?
— Формально ні. Якісь махінації, ще за тих часів, коли вони жили на допомогу з безробіття, змусили Робіна фіктивно розлучитися. Отож, нам дуже вдало трапилася інтернет-аферистка Валерія. Знав я від Ключки про їхній бізнес…
— А я дурна зі шкіри пнулася, аби порятувати бідолашного Вадика з пазурів лихої Кішки…
— Кумедна ситуація, — Шурик гмикнув, — вона «обробляла» його, а він — її. Рідкісна, зазначу, взаємність.
— Зажди, але якщо Робін усе знав і раніше, то чого ж психував на вечірці? Навіщо він у Ключки авто викрав?
— А дідько його розбере, цього Робіна, — Шурик знизав плечима. — Прийшов потім, розповів про свою помсту Ключці.
— Ти погодився розмовляти з ним? Я б навіть спілкувалася з людиною, котра мене під арешт посадила.
— А з ким же бідному Робіну ще поділитися думками? Ми чудово спілкуємося весь цей час… Ти ж розумієш, він не зо зла так поводиться. Просто натура, схильна до надмірних захоплень… Каже, що тільки тоді, коли на Миколу з Лерою глянув, зрозумів, що Валерія — справжній янгол, а ось підлий Микола змушує її кривити душею та робити всіляку гидоту.
— Але ж це не так.
— Не так. Але ти ж знаєш, голова Вадика — пастка для думок. Якщо вже він щось утовкмачив собі, то це назавжди. Мені Миколи щиро шкода.
— Ми повернемо йому авто! Зобов’язані повернути! — від хвилювання я стисла кулаки. — Адже це я винна в усьому, я налаштувала Робіна проти Ключки…
— Починається, — Шурик поквапився змінити тему: — Ти слухай далі. Вадим приїхав на виклик Валерії, оселився в готелі, старанно ходив на побачення, буцімто перебирав наречених… Коли що, ніхто не зміг би підкопатися.
— А чого ж він виїхав з готелю?
— Час настав. За документами Вадим Робін вибув із країни учора ввечері.
— Як таке можливо?
— За гроші можливо що завгодно. Нині наш Робін зветься зовсім по-іншому. І виїжджатиме з новими документами.
— Стривай, а що ж було далі? Приїхав Робін сюди…
— І вирішив поговорити з Василем і Артемом. Хлопці привели з собою Сержа. Серж завжди був мозком цієї компанії і без його ідей не відбулася б жодна операція. Усіх трьох Робін успішно прилучив до справи, розповів про колишні часи та необхідність відродження Дітей Дєточкіна. Вдав із себе такого крутого імпортного героя, що приїхав рятувати Батьківщину від засилля негідників. Пацани, звичайно, погодилися. Василь з бажання помститися, Серж, я так розумію, через гроші, Тимко просто так, з любові до пригод. До речі, для всіх нас суттєвим фактором виявилася платня. Робін заплатив нам із хлопцями чимало.
Таке виправдання мене відверто розлютило.
— А вбивства не пробували? А що? І гроші заплатять, і цікаво теж…
— Не знущайся. З самого початку планувалося, що ми нікому не заподіємо шкоди.
— Невже ти не розумів?
— Не хотів розуміти. Потім, коли справа пішла, почало потроху доходити, що ми робимо. Розумієш, спершу планувалося викрасти лише три авто. Мав я з власником одного з них давні рахунки, інший насолив Василеві, за непорядність третього клієнта поручився Серж. Але Робін згадав раптом про зиск, вирішив, що весь цей захід нічого, крім жахливих мінусів, йому не дає та знайшов спосіб продавати машини.
— Мені він сказав, що хотів весь прибуток тобі віддати, щоб ти її на доброчинність пустив.
— Не здивуюся, якщо воно й справді так. Спочатку ми взагалі збиралися авто покинути в тутешньому гаражі. Але Вадим вирішив, що захід виявився надто витратним. Що ж, Робіна можна зрозуміти. Експеримент експериментом, але якщо є можливість відшкодувати вкладення, чому б нею не скористатися?
— А кому він збирався продавати авто?
— Не знаю, — швидко відповів Шурик, і я зрозуміла, що він просто не хоче когось підставляти, — автомобілі перефарбовуються, перебиваються номери… Робляться нові документи… Післязавтра сюди має приїхати фура, котра їх усі забере.