— А ти за свого Сержа можеш поручитися? — засумнівалась я. — Раптом вирішить перед Робіним прогнутися та про валізу скаже.
— Поручуся, — швидко промовив Артем. — Серж ніколи ні перед ким не прогинався. Якщо я попрошу мовчати — промовчить. Ти просто не розумієш. Це ж Серж!
— Гаразд, повірю. Але ж гляди, я твоєму слову, можна сказати, свою безпеку довіряю. Ходімо дзвонити.
— Якщо хочеш, можеш дати мені ключі, я, типу, сам подзвоню. Чого тобі туди-сюди бігати…
Я зрозуміла, що Артем дуже хоче поговорити з друзями без моєї присутності. Гаразд. Я ж не монстр якийсь.
— О'кей, тільки приходь швидше, — я кинула сусідові в'язку ключів. Як ними користуватися, він не спитав. Чи то вважав себе великим відмикачем, чи… Неприємний здогад знову шмагонув по нервах. «Невже сусід допомагав Комусь пробиратися до мене в квартиру? Може, зараз він іде повідомляти своїм, що мене слід терміново зупинити й відібрати в мене валізу?» Я постаралася прогнати з голови такі чорні думки. Адже Артем тепер покаявся, сам прохав у мене допомоги…
Ледве причинилися двері за сусідом, я кинулась до зали, відгорнула килимове покриття з гладенької вовни, та припала вухом до заповітного отвору. Оце звук! Артем неголосно наспівував щось собі під ніс. «Чого він там походжає? Він дзвонити туди пішов, чи по чужій квартирі гуляти?» Я вирішила, що сусідові потрібен час, аби придумати, що саме казати другові, й терпляче очікувала. Дочекалася! Зважаючи на все, Артем узяв слухавку та пішов з нею на кухню.
Я навіщось набрала номер стільникового Жорика.
— Привіт іще раз, — дурнувато почала я. — Скажи, ти про те, чи наодинці ми з сусідом, навіщо запитував?
— Кгм, — багатозначно озвався Жорик, — а ти ще й досі з ним?
— Уже ні.
— Вчасно.
— Що вчасно? — не зрозуміла я.
— Вчасно телефонуєш. Ще б хвилин зо дві, і в мене акумулятор на трубі сів. Ти б тоді взагалі не додзвонилася.
— Гаразд, — я зрозуміла, що нічого розумного з Георгія не витягну. — Зарядиш трубу — телефонуй.
Звуків від Артема, як і раніше не долітало. Звичайно, він пустив на кухні воду з-під крана. Про воду я здогадалася, судячи з горлового співу кухонних труб. Ні самого плюскотіння води, ні розмови сусіда не було чути. Схоже, звуковий міст працював тільки між великими кімнатами наших квартир. «Знайшов, у чому обережність виявляти!» — ображено заголосило щось у моєму нутрі.
Сусід незабаром повернувся. Накинутися на нього з обвинуваченнями в недовірі й тим самим виказати свою пристрасть до підслуховування я не зважилася.
— Спізнились! — гірко зітхнув сусід. — Робін уже дзвонив.
— Серж не попросив про екстрену зустріч? — захвилювалась я.
— Звичайно, не попросив. Вона йому на фіг, типу, не потрібна. Загалом так: Робін сказав, що сам нас найближчими днями знайде. Я Сержу розповів про тебе й валізу. Він згоден прийняти довірену особу Метра в команду. Підеш сьогодні зі мною до хлопців подробиці плану обговорювати. Коли що — валізу ти мені вже показувала, а пароль у нас «Десять стріл». Зрозуміла? Я за тебе, між іншим, поручився.
— Ну дякую, — до мене повільно почало доходити, що з приватного детектива я потихеньку перетворююся на спільника злочинців. Гарненьке перевтілення. Цікаво, чи можна це вважати кар'єрним ростом? Судячи з передбачуваних заробітків, однозначно «так». От би Жорик здивувався…
— Знаєш, — сусід зітхнув якось аж надто скорботно, — я ж, типу, справді переживаю дуже.
Мені схотілося якось підтримати хлопця, але не могла дібрати слів.
— Страх як переживаю, — ще раз повторив Тимко. — Навіть дядькові Жорику зараз подзвонити намагався, хоч і ти тут… Тільки в нього зайнято. Не додзвонився.
За те, що я нічим не виказала свого хвилювання, мені потрібно було поставити відразу три пам'ятники за життя.
— Даремно, — якомога байдужіше кинула я, — в нього труба сідає. Він же просив не дзвонити йому без нагальної потреби. Потрібно буде — сам подзвонить. Мені. Він же знає, що я в тебе. І потім, ти ж не хочеш Жорика підставити? Звідки ти знаєш, може, всі твої телефонні розмови прослуховуються?
Сусід віддано дивився мені у вічі та кивав на всі мої не надто логічні пояснення. Схоже, він повірив.
Артемові очевидячки не сиділося на місці. Він трохи походив по кухні з кута в кут, далі заходився прибирати зі столу. Я помітила, що сусід так і не попоїв.