— Ви шукаєте орхідею своєї долі по крамницях і не знаєте, що це таке, — мені чогось стало дуже весело. Я допитливо роздивлялася новоспеченого власника квітучої папороті. Він був середній на зріст, худорлявий, непогано, але якось недбало вдягнений, вилицюватий, зі світло-карими очами.
— Гаразд, присядьте, — я вказала на стілець неподалік від каси і собі вмостилася просто на стіл.
Мій клієнт покірно всівся, навіщось узяв собі на коліна свою сріблясто-золоту квітку.
«Еге, друже, — подумала я, — якби ж ото здобути орхідею долі було так само легко, як квітучу папороть».
— Поговорімо як добрі друзі, — запропонувала я. Він з готовністю кивнув.
— На… нащо вам орхідея долі?
— Ні, кажіть про неї спершу ви.
— Гм. Орхідея долі — це така собі рослинка… Дуже гарна, до речі. Людина, яка знаходить орхідею своєї долі, вона… вона ніби стає господарем своєї долі у повному сенсі цього слова.
Я глянула на нього. Молодика це повідомлення явно не вразило.
— Тобто… над нею більше не владні жодні людські закони, жодні. — І податки не треба сплачувати?
— Не треба.
— І на червоне світло можна їхати?
— Червоне світло? Оце й уся ваша фантазія? Люди таке без орхідеї роблять.
— Але ж як жити в суспільстві?
— Це ви живете в суспільстві, а власники орхідеї живуть просто разом із суспільством. Воно їм не заважає. Ці люди — вільні, вони отримують усю можливу свободу дій і всю необхідну духовну міць задля того, щоб від цієї свободи не розгубитися. Вони контролюють себе, але більше їх ніхто не здатний контролювати. А головне те, що вони не стають при цьому ледь помітними привидами. Ні, вони змінюють дійсність довкола, перенаправляють енергетичні потоки, скажімо так. Ви знаєте, хто зміг знайти орхідею своєї долі?
— Знаю.
— Я теж знаю. Їх було небагато, і я знаю ім’я кожного. Всі знають. Розумієте, знайти орхідею своєї долі — це все одно, що знайти власного янгола-охоронця і злитися з ним в одну особу. Ти не набуваєш чужої сили, сили ззовні, як це роблять, наприклад, чаклуни, не набуваєш чужих рис, чужих якостей, бо все це й так твоє. Тільки треба знайти орхідею своєї долі.
Поки що ясно?
— Так.
— Каву будете?
Не встигла я заварити каву, як з’явився другий відвідувач, відразу за ним третій, а потім їх стало багато. Мені довелося залишити шукача орхідеї пити каву наодинці, а потім і випровадити його, пояснивши, що він може приходити вранці або після закриття крамниці, якщо хоче слухати лекції про орхідею долі. На той момент я вже знала, що його звати Бурецвіт.
3
День був жахливий. Діти роздратували плакуче деревце, і воно цілий день билося в істериці. Хтось поцупив одну ялинку пристрасті знадвору. Балакучі водорості полаялися з відвідувачем, а той не хотів іти, стояв і гримав на акваріум.
Мене покликала якась жіночка. Я підійшла.
— Це справді діє? — спитала вона, маючи на увазі кущик для схуднення, присутність якого в приміщенні зменшувала апетит.
— Так.
— І як швидко слід очікувати результатів?
— Це залежить від того, скільки часу ви будете з ним проводити.
«І від того, як скоро ви викинете його у кватирку», — ледь не додала я. Так, сьогодні я була не у формі.
— Але запевняю вас, що це — найпростіший та найдешевший спосіб схуднути.
— А проти зморщок у вас нічого нема?
Я заперечно похитала головою.
До мене підбіг чоловік, який щойно кидав блискавки в акваріум.
— Продайте мені ці водорості, я їх удома на салат поріжу!
У мене стислося серце.
— На салат? Взагалі-то вони не їстівні.
— Драсьті, — почулося ззаду. Я обернулася.
На порозі стояли два підлітки років тринадцяти.
— Не «драсьті», а добрий вечір.
— А можна ще раз подивитися, як діє сночит?
— Хлопчаки, це ж уже вчетверте. Ідіть купіть собі «Плейбой».
— Ну будь ласка!
— Ні. Дітлашки, якщо ви мене розсердите, я ж на вас натравлю яку-небудь агресивну рослинку.
— Облом. Пішли звідси, — сказав один з них іншому.
Раптом я побачила, що до крамниці зайшов Бурецвіт. Я глянула на настінний годинник. Шоста рівно. Мій новий знайомий — взірець пунктуальності.
— Все. Пані та панове, за п’ятнадцять хвилин зачиняємося; якщо хтось щось бере, підходьте до каси, — оголосила я.
— Я беру кущик для схуднення, — сказала моя нещодавня співрозмовниця.
Я попрямувала до каси, дорогою привіталася з гостем.
За десять хвилин пішов останній відвідувач, я зачинила крамницю і ми з Бурецвітом всілися за столом на веранді.