.
Це було дуже дивно.
.
Тіа підняла лампу душі Модгуда і зробила вигляд, що світить нею, але Фелаерн глянув на неї і холодно сказав: Викинь її. Маленька ельфійська дівчинка кліпнула очима і жалібно подивилася на сестру, прошепотіла тихим голосом: «Це Господній трофей».
.
Фелаерн холодно подивився на Брандо, і Брандо квапливо сказав: «Я не хочу цієї штуки, хоча ця лампа є Божественним Артефактом, звичайні люди не можуть нею користуватися». До речі, коли його відновлять, Модгуд може ожити і прийти шукати тебе, Тіа.
Тіа злякалася і не могла втриматися, щоб не підняти лампу, щоб придивитися ближче, ніби в лампі справді горів примарний вогонь. Вона так злякалася, що обличчя її зблідло, і вона квапливо поклала лампу, трохи тремтячи під час розмови: «Я я поставлю її сюди, чи зможу я?»
.
Гадаю, тобі краще покласти його назад на міст, Тіа, — з усмішкою відповів Сіель .
Я Я Єдиний? Тіа ось-ось заплаче, її ноги підкосилися, і вона ледь не впала на землю. На щастя, Ферлін досить швидко схопила сестру. Вона взяла Тію за руку і поплескала її по спині, щоб заспокоїти. Потім вона підняла голову і глянула на Чарльза.
.
Ширзнизав плечима. Що ж до Метіші та Скарлет, то вони не могли не сміятися.
,
Алоз подивився на поле бою, оповите туманом і темрявою, і обличчя маленької драконячки мало рідкісний урочистий вираз: Яка велика битва! Для дракона, який успадкував знання від свого роду, німа сцена явно викликала деякі спогади в її серці.
.
Це була велика битва. Брандо також кивнув. Тут зібралися Коріння Світового Дерева, утворивши відкриту рівнину, а вдалині виднілися обриси палацу Елеуденір. Це була Країна Вічного Спокою, де в темряві спали незліченні трупи, але жоден з них не був нижче рівня Господа.
.
Сім кам'яних плит у його руці випромінювали промені світла, час від часу змінюючи напрямок, але завжди вказуючи на Божественне Царство Богині Занепалого Місяця. Врешті-решт шляху не залишилося, і рухатися вперед вони могли лише наступаючи на кістки. Звук тріску кісток був жахливим.
,
Коли Гіпаміла йшла, вона жестом показувала з молотком у руці. Вона начебто знайшла щось цікаве і замахнулася на нього. Вістря молота зупинилося над головою білого черепа на узбіччі дороги. Хіпаміла гордо підняла підборіддя.
.
Але саме в цей час з темряви долинув тріск.
Жриця здивувалася. Вона розгублено підняла молоток, але білий череп був явно цілий. Пара чорних очниць нерухомо дивилася на неї. Хіпаміра обернулася і побачила, що всі дивляться на сусідню гору кісток.
.
З того боку котився вниз людський скелет.
,
Тигр Нічна Пісня та інші негайно приготувалися до битви, а Скарлет і Метиша також поклали списи. Що ж до Тіа, то вона вже злякалася перепілки і сховалася за спиною сестри з блідим обличчям, боячись, що за нею прийде містер Модгуд.
.
На горі кісток з'явилося деформоване чудовисько.
1540
Розділ 1540
, —
Коли Брандо побачив чудовисько, він злегка насупився — це був син Гарма. Здавалося, він уже зрозумів, хто є остаточним переможцем цієї трагічної війни. Після великої битви з Сутінками та нежиттю тут, Бронзова раса тисячоліттями дрімала в підземному світі Гельма.
Як і очікувалося, вони не загинули, але Бренделу було цікаво. Вони прийшли сюди до чи після того, як Клейс покинула своє Божественне Царство?
Але Брандо не міг не скаржитися на інше в серці, а саме: наскільки достовірною була інформація, яку давали Буги? Що за нісенітниця була ця хранителька знань? Тепер він почав замислюватися, чи не були предки Саасальдів вигнані з фортеці Ебабель у світ смертних через те, що боги вигнали їх з Великої Срібної Бібліотеки. Адже після Лазурової війни Вавилонська фортеця проіснувала досить довго, перш ніж офіційно померла від старості.
І з таким ставленням до роботи це було дуже можливо.
Брандо та інші озирнулися, і в темряві з'явилися пари зелених очей, які здалеку рахували їх тисячі. Будь-яка людина відчула б, як у неї волосся стає дибки, якби на неї дивилося стільки зелених очей, що світяться, не кажучи вже про те, що в цьому дивному середовищі. Медісса, Ірен, Скарлет, Андреа та інші підсвідомо зблизилися з ним.
,
Маленька жінка-дракончик і Флора також розкрили свої драконячі крила, захищаючи заклинателів по колу — це була найпряміша попереджувальна поза драконів у людській подобі. Але дві пари лускатих крил, одне золоте і одне срібне, були досить красиві при слабкому світлі.
Що ми робимо? — тихим голосом спитав Сіель .
—
Що ще ми можемо зробити? Брандо вже витяг зі спини священний меч Одерфейс, лезо якого ледь блищало під холодним світлом. Звичайно, найкраща стратегія — це бігти —