.
— пролунав голос.
Зрештою, це тому, що ви просто свідомість, народжена з Хаосу. Сутінки, хоч ти і могутній, але не можеш зобразити цей світ. З-за спини дівчини-горця вийшла постать. Це була Овіна. Вона холодно подивилася на Сутінки і сказала: Якби ти не почав цю битву, навіщо б нам прийти на цей світ? Але це не біда. Війна, яка тривала поколіннями, закінчиться. І цей момент стане моментом, коли ви програєте.
—
Лазуровий, Роман ненависно глянув на Овіну, Наш борг рано чи пізно погаситься —
Тільки-но вона закінчила говорити, як уся долина раптом знову сильно здригнулася.
.
Всі підсвідомо підняли голови, бо чітко відчували, що джерело підземних поштовхів цього разу набагато ближче, ніж попереднє.
Сутінковий Дракон теж подивився на купол Світового Дерева і посміхнувся: Здається, Нідхогг вже відчув вашу присутність.
Мене? Брандо насупився.
?
Ви все ще не розумієте? Посмішка Сутінкового Дракона була моторошною, Нідхогг існує в кожному просторі і часі. Це так звана вічність. Але в цьому світі є закон, який може замкнути будь-який простір і час. Їй судилося протистояти цій так званій вічності. Думаєте, не відчує?
.
Брандо раптом зрозумів.
Хіба його Стихія Часу і Простору не була найбільшим ворогом Смарагдового Дракона? Але вираз його обличчя змінився тим, що Сутінковий Дракон сказав, що Нідхоґґ уже помітив його присутність. Чи не означало це, що він поспішає до Смарагдової вершини?
.
Саме в цей час Жадеїтський саміт здригнувся втретє. Тремтіння було настільки сильним, що Тіа зіткнулася з сестрою. Інші також втратили опору і інстинктивно підняли очі.
Цього разу всі чітко відчули, що над ними прилетіла гігантська істота.
?
Яке гарне видовище, — посміхнулася дівчина-купець і подивилася на кожного з них, заклавши руки за спину, Але, боюся, я не маю тут багато часу, щоб витрачати його даремно. Брандо, ти не хочеш побачити свого маленького коханого?
Брандо був злегка приголомшений, і в його серці раптом промайнуло погане передчуття.
?
Римлянин підняв руку і легенько клацнув пальцями. Позаду неї поступово з'явилася людина. Хто це ще може бути, як не Амандіна? Всі бачили, що вираз обличчя Амандіни порожній. Вона, очевидно, перебувала під контролем закляття.
Міс Амандіна? — вигукнув Метіша тихим голосом.
.
Очі Бренделя горіли гнівом. Він простягнув руку, і Священний Меч Одерфейс з'явився в його руці майже миттєво. Його постать поворухнулася, і він, не замислюючись, вдарив ножем у бік Сутінкового Дракона . Але римлянин не поворухнувся. Простір перед нею злегка зігнувся, і з повітря з'явився гігантський кришталевий кіготь заввишки в десятки футів, який заблокував атаку Брандо з брязканням.
é
Дівчина-торговець спокійно витягла меч в руку і поклала клинок на шию нерухомої Амандіни. Вона неквапливо сказала: Чому ти переживаєш за свого маленького коханого? Невже ви забули, що я справжня господиня Абів? Я твоя наречена, дорогий Брандо.
Брандо зціпив зуби і подивився на неї, зробивши крок назад.
1545
Розділ 1545
Небо за вікном було вже темно-червоним. Золоті метеори час від часу падали з хмар і врізалися в землю. На високогір'ї здалеку і зблизька було видно спалахи вогню. Було вже пізно, але бій ще тривав.
У північному небі плавучий флот і дракони все ще билися проти Арака Безформного. Після втрати майже всіх своїх найкращих бійців битва перетворилася на запеклу війну на виснаження. Дельфіна обережно поклала перо в руку і тупо дивилася у вікно, спершись підборіддям на руку. Час від часу можна було почути перелякані крики. У цей момент навіть фортеця Вальгалла перебувала в хаосі.
!
Вона злегка повернула фіолетові очі і подивилася в інший бік. Під фортецею Фалафель Заблудлий вже був на межі краху. Однак кількість валькірій, які підлітали на бій, зменшувалася. Тільки сяючий срібний вогонь у темряві все ще залишався центром битви.
,
Донька прем'єр-міністра якусь мить мовчала. Скрипіти. Двері за нею відчинилися. Вона обернулася і побачила, що Мітріл постукав у двері і зайшов. Срібна Драконяча Дама переодяглася в чисту мантію, але її обличчя все ще було бліде. Вона відкинула добру волю народу і просто промила своє поранене око.
.
Мітріл стояв перед Дельф'єном. Донька прем'єр-міністра також підвела очі. Двоє в кімнаті мовчки дивилися один на одного.
,
Я чув, що ти тут, — тихо сказав Мітріл. Я думала, що ти підеш з ним.
Ваше око? — спитав Дельфайн.
Мітріл похитала головою, показуючи, що вона не заважає.
?
Дельфайн якусь мить мовчав. Вона знову взяла перо і щось нашкрябала на папері. Але Мітріл подивився на руку Дельфайна і тихо сказав: «Ти боїшся, правда?