?
На обличчі Грифіни з'явилася ледь помітна посмішка: Чому б тобі не піти самій?
—
Учитель не хоче мене бачити —
?
Чи так це? Очі Грифіни блиснули пустотливим світлом, До речі, я вийшла за нього заміж замість тебе.
—
Сестра —
Гарузе раптом стало ніяково: Чи не могли б ви перестати говорити про принцесу Фушу? Я не робив це спеціально.
Нічого страшного, Грифіна радісно посміхнулася Вона в майбутньому буде моєю. Природно, вона не має до вас ніякого відношення.
.
Харузе подивився на сестру з ошелешеним виразом обличчя.
.
Зал замку Абіс час від часу наповнювався сміхом і дискусіями. Всі готувалися до майбутнього весілля — весілля віконта Канолана і принцеси Фуші. Можливо, ще півроку тому Еруїн так і не дізнався, де знаходиться Канолан у цьому королівстві. Можливо, це була нещодавно оброблена земля в Шварцвальді. Хоробрий лицар завоював серце принцеси.
.
Все було як у легенді десятирічної давнини.
!
Але серед гармонії завжди були якісь дисонансні ноти. Наприклад, пролунав голос, який звучав трохи сердито: Ця розповідь знову неправильна, Амандіно! Де Фелаерн? Іди за Фелаерном!
.
Амандіна гірко посміхнулася, дивлячись на даму-купчину, поклавши руки на стегна і піднявши брови перед собою: Фелерн уже вирушив у подорож на рівнини з містером Сіель ом. Вони також взяли з собою Тію.
—
Ой, сердита купецька пані постукала їй по голові, я тепер пам'ятаю, цим рахунком керує той хлопець —
!
Вона підвела очі і побачила підступну постать, що піднімалася сходами. Вона тут же крикнула Брандо, стій!
Але Брендел ніяк не міг зупинитися, і він негайно втік.
?!
Сердитий голос Амандіни було чути по всьому замку Брандо, ти мертвий! Ти вчора знову залізла в ліжко тієї маленької жінки-дракончика?!
? -!
Або червоний? Або ті дві маленькі вовчиці!
Дівчина-горець збиралася вийти, але коли почула це, її обличчя відразу почервоніло. Вона відчинила двері і побачила, що знадвору їй підморгує якийсь пан.
Скарлет на мить остовпіла, потім мовчки зачинила двері.
. -
У всякому разі, голос Амандіни долинув ззовні: я кажу тобі, Брандо, ти можеш спати з ким завгодно, але ти не можеш безрозсудно обчислювати рахунки. Якщо ти знову зробиш таку помилку низького рівня, я вижену тебе зі своєї гільдії!
У саду Мефістофель дуже зрадів, слухаючи метушню в замку. Він подивився на сестру. Андріке роздратовано подивився в той бік і відповів: Пара собак.
Принцеса Срібного Ельфа, яка сиділа збоку, вислухала скарги Андріке і не могла стриматися від посмішки. Вона підняла голову і подивилася на строкату тінь дерев.
.
Вона раптом відчула небувалий спокій у своєму серці.
.
На кладовищі.
.
Едесса спокійно дивилася на тихий і самотній надгробок посеред трояндових кущів. Її погляд був м'яким, ніби вона згадувала все багаторічної давнини. У ту хаотичну епоху її душа змогла знайти когось, на кого можна було б покластися. Але в цю епоху вона могла відчувати себе самотньою тільки в цьому світі.
.
Вона на деякий час зупинялася перед надгробком, як і кожного дня, зупинялася тут. Для неї, на цьому самотньому кладовищі, в її серці був похований король.
.
Вона мовчки тримала намисто в руці. На кольє не вистачало лише кришталевого кулона.
.
Це була вся її надія.
.
Едесса повільно розвернулася і вийшла з кладовища. У цей момент вона почула ззаду здивований крик.
!
Мерія!
.
Едесса обернулася і побачила дівчину, яку кілька разів бачила в кутку кладовища. Вона була приголомшена, коли подивилася на юнака, що стояв перед нею. Прекрасне обличчя дівчини було повне сліз.
?!
Каргліз: Ти ще живий?!
.
Вони міцно обійнялися.
Побачивши це, Едесса раптом зрозуміла, що сталося. Вона ніжно притиснула руку до грудей і відчула легке тепло в серці. Вона подивилася на миготливий ліс вдалині і, здавалося, прийняла рішення в своєму серці.
.
Вона підняла голову і вийшла з кладовища.
,
Після цього цю жінку в Абі більше ніхто не бачив. Лише через багато років красива легенда поширилася на Південній території Еруїна. У цій легенді черниця Асоціації срібних лілій Хав'єра присвятила своє життя сліпим.
У тихому лісі після обіду Брандо нарешті втік із замку Абіс. Він тримав листа в руці і самотньо прогулювався в сонячному лісі. Цей ліс колись ніс у собі багато його прекрасних спогадів. Ці спогади, з накопиченням років, ставали все більш м'якими і неповторними.
.
Він підняв листа в руці. Це був вітальний лист від Фаени. У листі поскаржилися, що він так довго не відвідував її. Але більше того, ця зріла жінка описала все про новий . Після того, як престол успадкував принц Ленаретт, імперія отримала нове дихання, яке довгий час мовчало, і все поступово налагодилося правильним шляхом. Люди поступово забули біль минулого і почали відбудовувати свої будинки на руїнах після поля бою.