.
Хм, повністю броньована легка кавалерія! Тигр Нічної Пісні клацнув язиком.
,
Коні не носять обладунків, і за своєю рухливістю і вагою вважаються легкою кавалерією. Вони оснащені триокими мушкетами народу Ліщина, і вони здатні атакувати на далекі відстані на певній відстані. Граф Ранднер, мабуть, багато вклав у цю армію, відповів ельф.
Чи сказав це мій Господь? — тихо спитав Нічний Тигр.
.
Той кивнув.
?
Вони хочуть атакувати наш лівий фланг. Лівий фланг заповнений найманцями Корнеліуса, і вони вже демонструють ознаки втоми. Тигр Нічної Пісні обернувся і показав на інших На жаль, немає причин так просто відпускати нашого старого Лицаря. Ми розберемося з кавалерією, а ви?
, 40 50
Крім своїх, він дивився на інших присутніх найманців. Всі ці найманці були елітою, відібраною з різних полків. Вони, як мінімум, були на вершині залізного звання. Їх було небагато, всього 40-50. Ще добу тому в цій ескадрильї було ще сто людей. Інтенсивність бою була очевидною.
Достатньо вбити одного. Всі засміялися.
З лісу по той бік річки висипало все більше і більше кіннотників, і незабаром їх стало двісті-триста. Вейд сів на коня і задоволено дивився на своїх підлеглих. Це була модель найелітніших військ Еруана, і вони не поступалися Легіону Білого Лева королівської сім'ї. Незважаючи на те, що в цій битві було всього два ескадрони, він був упевнений, що зможе привести їх до перемоги над будь-яким ворогом, який стане на їхньому шляху.
Кавалеристи свиснули, переправляючись через річку. Звичайно, їх раптова поява привернула увагу Метиші. Срібна Казкова Принцеса стояла на найвищій точці поля бою. Слідкуючи за її поглядом, дощ стріл сипався на кавалеристів, наче вони були продовженням її волі.
Стріли падали в річку і люто плескалися, але лукам і стрілам було важко завдати смертельної шкоди кавалеристам. Конічні стріли втрачали свій імпульс після проходження через палубу, і деякі з кавалеристів все ще могли підтримувати свій стрій за допомогою трьох-чотирьох стріл. Вейда це не здивувало, оскільки спорядження було важливим показником сили армії. Кавалеристи Багряного Прапора були оснащені нагрудними знаками, які значно зменшували шкоду від далеких атак. На його думку, це була найбільша слабкість легкої кавалерії.
Однак благородний лицар не очікував, що його вороги будуть настільки різноманітними. Найманці спочатку були змішані, а шукачі пригод з'їхалися з усього світу. Вейд тільки пишався собою, але не знав, що ельфійські лучники в лісі вже накинулися на кавалеристів.
.
Ганно, ти візьмеш ліву, я візьму праву. На гілці метрів за один-двісті ельф, вкритий травою, тримав довгий лук і простягав зелену стрілу людині-рейнджеру, що стояла позаду нього.
?
Ці двоє?
.
Ці два.
У лісі зазвучали дві тятиви. Кавалеристи Багряного Прапора тільки-но увійшли до лісу на південному узбережжі, як дві провідні постаті впали з коней, наче колоди. Лицар Вейд був шокований. Коли він обернувся, то зрозумів, що двом його підлеглим стріли потрапили в горло. Вони загинули на місці. Він відчув, як у нього волосся стало дибки. Він обернувся і закричав: Благочестиві стрільці, будьте обережні!
.
Справжній снайпер був кошмаром усіх важкоброньованих підрозділів. Це сталося тому, що їхня важка броня була для них нічим не гірша. Їх бронебійні стріли завжди могли влучити в найслабшу і фатальну частину тіла противника. Однак у звичайній армії вже були цінними професійні лучники, не кажучи вже про снайперів, які вміли стріляти з відстані ста кроків. Лорди часто витрачали багато грошей, щоб найняти таких людей. Однак Вей Де знав, що по-справжньому могутніми снайперами були переважно ельфи та рейнджери. Ці люди любили свободу понад усе.
Подумавши про це, цей лицар не міг не проклятися в серці. Звідки взялися ці кляті бунтарі? Були друїди, рейнджери і навіть ельфи. Це був Лісовий союз? Чи, може, вони справді вели священну війну? Подумавши про Листопадову війну, він не міг не відчути, як по спині пробіг холодок.
!
Ось! Кавалеристи Багряного Прапора продовжували рухатися вперед у лісі. Пересування в межах досяжності благочестивого стрільця було життям. Всі ці кавалеристи були досвідченими воїнами, тому вони, природно, це розуміли. Дуже швидко вони знайшли сліди ворога.
Неподалік стояла постать, що швидко рухалася по темно-коричневій стіні, укріпленій виноградними лозами.
Стрункий ельф із зеленувато-сірою шкірою заховав голову за зубці й утримав позицію. Він швидко підійшов до групи лицарів. Ельф зупинився, щоб подивитися, як у його вузьких очах з'явилося холодне сяйво. Потім він продовжив рухатися, а половина його тіла вийшла з-за стіни, піднявши лук.