488
Розділ 488
.
Повелитель Чорного Вовка біг попереду. Його хутро було чорним і твердим, як сталеві шипи. Його очі, здавалося, горіли зеленим полум'ям, роблячи його схожим на демона, який щойно народився в пеклі. Коли він біг, його чотири ноги приземлилися на землю, а гострі кігті та зуби сяяли холодним світлом. Він дико бігав по зів'ялому листю в лісі. Солдати не змогли наздогнати його швидкість. Їм залишалося тільки спостерігати, як вона біжить з іншої гори в долину, а потім з долини в ліс по той бік. Всі стріли приземлилися позаду нього, і їм залишалося тільки спостерігати, як він наближається.
, ó .
Глашатай здригнувся, коли наказав солдатам опустити списи. Однак благородні воїни Крусса відступали хвилями, і на полі бою з'явилися видимі брижі. Крусс і його лицарі повинні були керувати битвою, але Лихо Вовків було кошмаром Тонігеля і жителів лісу протягом багатьох поколінь. Темні тіні в лісі були ознаками кінця світу. Обличчя лицарів зблідли.
?
Чому ми з цим зіткнулися?! — вилаявся Крусс.
Солдати Крусса все ще могли втриматися на своєму, але гірські жителі ще більше боялися Лиха Вовків. Деякі племена позаду таємно розійшлися, і племена попереду також були в безладді. Це був страх, який вкоренився в їхніх серцях з дитинства. Як тільки він пошириться, це буде схоже на катастрофу, що падає з неба. Навіть найхоробріші воїни втрачали мужність і викидали свої обладунки.
. - ,
Чорні вовки були менш ніж за сто кроків від передньої частини формування. Снаряди стрільців на них не вплинули. Крусс був воїном золотого рангу, і зір у нього був чудовим. Він бачив, що м'які стріли не можуть проникнути навіть у шерсть Чорних Вовків. Військо позаду нього рухалося вперед. Повелитель Сірого Ведмедя був хитрий і нерішучий. Він не міг на нього покластися. Він міг лише наказати своїм солдатам рухатися вперед. Люди не могли обігнати Чорних Вовків, як і коні. Крусс прожив на Півдні тридцять років, і він це дуже добре знав.
Холодне повітря в лісі гнітюче, але холод у серці був ще холоднішим. Чорних вовків було всього кілька сотень, і вони були схожі на жеребців. Вони були настільки швидкими, що здавалося, що їм немає кінця-краю. Його долоні спітніли, і вона згустилася на руків'ї меча. Його дихання ніби зупинилося.
Однак першим з лісу вибіг молодий Лицар.
.
Брандо підвів голову.
,
Спочатку Крусс подумав, що це один з його розвідників, але потім зрозумів, що це не так. Юнак підняв голову і подивився на нього. Вони вдвох дивилися один на одного здалеку, але йому здавалося, що його повністю проглетіли наскрізь.
Хто ти? У Крусса було погане передчуття.
Лорд Крусс, ви все ще мрієте повернути назад на поле битви Канднар? Ти втратив свою честь на полі бою, і я повернув її тобі.
.
Слова Брандо змусили його голосно заплакати. Обличчя його було смертельно бліде, наче він поринув у найглибший кошмар. Лорд Крусс показав тремтячим пальцем на Брандо і заїкнувся: Ти ти Двадцять років тому він покинув своїх товаришів на полі бою і втік. Він думав, що про це ніхто не знає, але сьогодні його викрив молодий чоловік.
.
Брандо нічого не сказав. Він не хотів знущатися над іншою стороною. Як він сказав, він хотів лише повернути втрачену славу іншій стороні.
,
Позаду нього зграя чорних вовків вирвалася назовні, як хвиля. Коні та вовки були істотами, які протистояли один одному, але Брандо, який їхав верхи на коні, зміг випростатися посеред зграї вовків, зовсім не рухаючись. Ця дивна сцена викликала у людей ще більший жах. Потім чорний вовк зіткнувся з благородними воїнами Крусса.
Чорна фарба наче змішалася з сіро-зеленою бойовою лінією.
.
У цей момент час ніби сповільнився. Списи, які розташовувалися горизонтально на тілі чорного вовка, але навіть металеві списи не могли проникнути крізь жорстке хутро чорного вовка, не кажучи вже про кам'яну палубу внизу. Списи гнулися і тріщали вздовж зерна. Тріщина! Тріщина! Тріщина! Розбита тріска призвела до того, що з першої лінії оборони піднялася хмара диму.
.?
Більшість знатних воїнів Крусса були тільки в білому званні. Більшість офіцерів у піхоті були лише у Залізному званні, тож як вони могли зрівнятися зі Срібними чорними вовками? Перша лінія оборони, сформована тисячами піхотинців, була в одну мить прорвана наскрізь, перетворившись на решето, повне дірок.
Людські воїни почали відступати, змішані з криками та криками.
Лорд Крусс, здавалося, щойно прокинувся від кошмару. Він негайно наказав своєму лицареві стабілізувати другу лінію оборони. Сила лицаря була на рівні Срібного рангу. Як тільки вони увійшли в стрій, вони взяли на себе командування і намагалися стабілізувати бойовий дух солдатів за допомогою простих солдатів.