Відкрився люк, розтрощивши Harrods Food Halls15, зруйнувавши Harvey Nicholls16, і з фінальним скреготом катованої архітектури, поваливши Sheraton Park Tower17.
Після довгого і хвилюючого моменту, який наповнювали звуки гуркоту, тріску і скреготу машинерії, з корабля по рампі спустився величезний срібний робот висотою в сто футів.
Він підняв руку.
— Я прийшов з миром, — сказав робот, і додав після довгого скреготіння, — відведіть мене до вашого Ящера.
Форд Префект, звісно, мав пояснення для цього, дивлячись разом з Артуром по телевізору шалений нон-стоп репортаж екстрених новин, в яких тільки й говорили про наслідки колосальних руйнувань, які вже оцінили в мільярди фунтів, і в яких загинуло, майже така ж, але зовсім інша кількість людей. Вони продовжували повторяти те саме тому, що робот тільки тим і займався, що ледве помітно хитався, видаючи короткі незрозумілі повідомлення про помилку.
— Він походить з дуже древньої демократичної цивілізації, розумієш…
— Ти маєш на увазі, він зі світу ящерів?
— Ні, — сказав Форд, який в цей час став уже більш раціонально і чітко мислити, і нарешті забрав свою каву, — не все так просто. Все геть зовсім не так просто. В їхньому світі, люди − це люди. А лідери − це ящери. Люди ненавидять ящерів, а ящери правлять людьми.
— Дивно, — сказав Артур, — здається ти сказав, що там демократія
— Я сказав, — підтвердив Форд. Так і є.
— То, — сказав Артур, з надією, що це не звучатиме, наче він неймовірно тупий, — чому люди не позбудуться ящерів?
— Якщо чесно, то це їм на думку не спало, — сказав Форд. — У них є право голосу, то вони й думають, що уряд за який вони проголосували в більшій чи меншій мірі наближається до уряду, який вони хочуть.
— Ти маєш на увазі, що вони насправді голосують за ящерів?
— О, так, — промовив Форд, і стенув плечима, — звісно.
— Але, — сказав Артур, збираючись задати ще одне значне запитання, — чому?
— Тому, що якщо вони не проголосують, — сказав Форд, — тоді виберуть не того ящера. В тебе є джин?
— Що?
— Я кажу, — сказав Форд, з наростаючою ноткою гострої потреби в голосі, — в тебе є джин?
— Зараз подивлюся. Розкажи про ящерів.
Форд знизав плечима знову.
— Одні люди кажуть, що ящери це найкраще, що могло з ними трапитись, — продовжив він. — Вони, звісно, цілком не праві, цілком і повністю не праві, але комусь же це треба казати.
— Але це жахливо.
— Слухай, приятелю, — сказав Форд, — якби мені давали Альтеранський долар кожного разу, коли я чув як одна частина Всесвіту дивлячись на іншу частину Всесвіту каже: «Це жахливо», то я б не сидів тут наче лимон, який шукає джин. Але, на жаль, мені їх ніхто не дає. Хай там як, чому ти виглядаєш так безтурботно? Та й зіниці в тебе якісь розширені. Ти що закохався?
Артур сказав так, так і було, він безтурботно сказав це.
— В когось, хто знає де стоїть пляшка з джином? Можна я з нею зустрінусь?
Так і вийшло, бо Фенчьорч саме в цей момент прийшла, з купою газет, по які вона ходила в сільмаг. Вона застигла від подиву побачивши уламки стільця на столі, і уламок Бетельгейзе на дивані.
— А де джин? — запитав Форд у Фенчьорч, а в Артура, — А що трапилося з Трилліан між іншим?
— Ем, це Фенчьорч, — сказав Артур, незграбно. — З Трилліан нічого погано не сталося, ти ж останній її бачив.
— О, так, — сказав Форд, — вона полетіла кудись із Зафодом. В них здається діти чи щось таке. Принаймні, — додав він, — на дітей вони були схожі. А Зафод тим часом став спокійнішим.
— Справді? — сказав Артур, похапцем звільняючи Фенчьорч від її покупок.
— Так, — сказав Форд, — принаймні одна з його голів стала більш врівноваженою ніж страус ему під кислотою.
— Артуре, хто це? — запитала Фенчьорч.
— Форд Префект, — відповів Артур. — Я, можливо, згадував його мимохідь.
Розділ 37
На протязі трьох днів і ночей стояв срібний робот у приголомшеному здивуванні на залишках Найтсбрідж, ледве помітно похитуючись і намагаючись виконувати певні завдання.
Депутати уряду приїхали, щоб побачити його, пишномовні журналісти біля своїх вантажівок запитували один одного в прямому ефірі, що вони думають з приводу цього, рейси військових бомбардувальників зворушливо намагались атакувати його — але жодних ящерів так і не з’явилось. Він повільно сканував горизонт.
В ночі це було особливо видовищно. Освітлений телевізійними командами, які обступили його постійно знімаючи, як він постійно нічого не робив.