Він думав і думав, і нарешті прийшов до висновку.
Йому пора вислати свої серсвіс-роботів.
Роботу слід було подумати про це раніше, але в нього і без того були проблеми.
І от, одного разу, жахливою металевою хмарою вилетіли з одного з люків маленькі скрипучі роботи. Вони носилися над землею, несамовито атакуючи одні предмети і захищаючи інші.
Один з них, нарешті знайшов зоомагазин з якимось ящірками, і негайно почав його захищати в ім’я демократії так дико, що лише маленька ділянка магазину вціліла.
Поворотний момент наступив тоді, коли першокласна команда маленьких скрипучих роботів знайшла зоопарк у Ріджентс-парк, і зокрема тераріум.
Згадуючи помилки, які вони допустили з зоомагазином, летючі дрилі і лобзики принесли більших і жирніших ігуан до гігантського срібного робота, який спробував провести високоінтелектуальні розмови з ними.
Нарешті робот оголосив світу, що не зважаючи на повний, відвертий і широкомасштабний обмін поглядами високоінтелектуальні розмови закінчились нічим. Ящери були визнані не дієздатними, і це все, робот збирається у коротку відпустку кудись, і тому він з якихось причин вибрав Борнмут.
Форд Префект, дивлячись на це все по телевізору кивав головою, сміявся і відкорковував наступну пляшку пива.
Вся потрібна для відправлення підготовка була негайно проведена.
Літаючі інструменти скрипіли, пиляли, свердлили і підпалювали різний мотлох світловими променями весь день і цілу ніч. І от, вранці, приголомшливий, гігантський козловий кран почав помалу котитися в західному напрямку по кількох дорогах одночасно, з роботом, який стояв на ньому, і підтримувався іншим краном.
Помалу просуваючись до своєї цілі, наче дивний карнавал, навколо якого дзижчали його слуги, гелікоптери, вантажівки різних телеканалів, які гасали туди і назад, він нарешті прибув до Борнмута, де повільно звільнився від обійм транспортної системи, пішов і влігся на пляжі на десять днів.
Це було, безперечно, поки що найбільш вражаюче видовище, яке коли не будь траплялося в Борнмуті.
Щодня навколо периметра, який огородили і охороняли, як рекреаційну зону робота, збирався натовп і намагався розгледіти, що ж він робить.
Він робив аж нічого. Просто лежав на пляжі. Доволі дивно, лицем вниз.
Одного разу, журналіст місцевої газети пізно ввечері спромігся зробити те, чого ніхто ще в світі не зміг зробити — він зав’язав коротку розмову з одним із сервіс-роботів, які охороняли периметр.
Це був надзвичайний прорив.
— Здається з цього вийде чудова історія, — довірливо сказав журналіст, поділившись сигаретою через металеву огорожу, — але її потрібно подати під вигідним, місцевим кутом. В мене тут маленький список питань, — продовжив він, незграбно риючись у внутрішній кишені, — можливо, ви зможете передати їх йому, щоб він поглянув.
Маленька літаюча викрутка сказала, що подивитись, що можна зробити і поскрипіла геть.
Відповідь і не збиралася надходити.
Цікаво, що питання, які знаходилися на тому шматочку паперу більш менш точно співпадали з питаннями, які гасали по масивних, покритих бойовими шрамами, промислової якості схемах мозку робота. А запитання були такі:
«Як ти почуваєшся, знаючи, що ти робот?»
«Як це, бути з космосу?», а ще
«Тобі сподобався Борнмут?»
Рано вранці, наступного дня почалося спаковування речей, і за кілька днів стало зрозуміло, що робот збирається мирно покинути Землю.
— Річ в тому… — сказала Фенчьорч Форду, — ти можеш провести нас на борт?
Форд різко подивився на годинник.
— В мене є кілька важливих незакінчених справ, яким конче треба приділити увагу, — вигукнув він.
Розділ 38
Натовп як міг старався підлізти поближче до велетенського срібного корабля. Однак їм це не дуже вдалося. Негайно периметр був огороджений і в патруль вступили маленькі літаючі сервіс-роботи. Паркан підпирала військові сили, які зовсім не змогли пробитися через внутрішню огорожу. Їх в свою чергу оточував поліцейський кордон, який мав захищати людей від військових чи військових від людей, чи гарантувати гігантському кораблю дипломатичний імунітет, щоб той не отримав штраф за неправильне паркування. Хай там як, а ця ситуація була об’єктом багатьох суперечок.
Огорожу внутрішнього периметру почали демонтувати. Військові в цей час ніяково метушились, не впевнені в тому, як їм діяти, бо причина їхнього перебування там, здається, має встати і піти.