— Дайте дорогу, будь ласка, — прозвучало з поліцейського мегафону на околицях натовпу. — Відбулося пограбування, очистіть шлях.
— Прорив, — кричав Форд у відповідь. — Науковий прорив!
— Це поліція! Звільніть дорогу!
— Наукове обладнання! Звільніть дорогу!
— Поліція! Дайте пройти!
— Walkmаn! — закричав Форд, дістав з кишені пів дюжини портативних плеєрів і жбурнув у народ. Кілька секунд повного безладу дозволили їм дотягнути магазинний візок до краю рампи і затягнути.
— Тримайте міцно, — пробурмотав Форд, і відпустив клавішу на Електронному Великому Пальцеві. Під ними величезна рампа, вібруючи і трясучись, повільно почала підніматися вгору.
— Ну що ж, хлопчики й дівчатка, — сказав він, в той час, як натовп все зменшувався і зменшувався під ними, вони невпевнено почали прокладати шлях по нахиленій рампі до нутрощів корабля, — схоже ми на нашому шляху.
Розділ 39
Артур Дент був роздратований невгасаючими звуками пістолетного вогню.
Обережно, намагаючись не розбудити Фенчьорч, яка все ще уривчасто спала, він висковзнув на люк, що вийшов з ладу, який вони пристосували в якості ліжка. Артур сповз по драбині і потайки пішов коридором. Настрій у нього був кепський.
Коридори були кошмаром клаустрофоба: погано освітлені, з ліхтарями, які постійно блимали і гасли. До того ж це набридливе дзижчання ламп.
Однак, це були не лампи.
Він зупинився і відхилився назад, коли літаючий електродриль пролетів повз, тьмяно освітленим коридором, без перестанку видаючи противний скрипучий звук і зрідка гепаючись об стіни, наче збита з пантелику бджола.
Це також було не воно.
Він проліз через двері і опинився у більшому коридорі. З одного кінця коридору повз їдкий дим, тому він пішов у протилежний бік.
Він дійшов до наглядового монітора вмонтованого в стіну і закритого ззовні загартованим, проте все одно погано прикріпленим, плексигласом.
— Ти не міг би, будь ласка, це вимкнути? — попросив він Форда Префекта, який повзав перед екраном в купі шматків відео обладнання, яке він дістав з вітрини магазину на Тотенхем Корт Роад, за допомогою шматка цегли, а також огидної кучі порожніх пивних банок.
— Шшшш! — зашипів на нього Форд, і з маніакальною зосередженістю втупився в екран. Він дивився фільм Чудова Сімка.
— Хоча б трішки, — сказав Артур.
— Ні! — крикнув Форд. — Зараз якраз почнеться цікава частина! Слухай, я нарешті це все налаштував: рівень напруги, швидкість розгортки, все, а зараз цікава частина!
Зітхнувши і ледве стримуючи головний біль, Артур сів позаду нього і почав дивитись цікаву частину. Він слухав вигуки, крики і «їхаа!», які лунали від Форда, на стільки спокійно на скільки міг.
— Форд, — сказав він зрештою, коли стрічка закінчилась, і Форд вишукував іншу здобич серед стопки касет, якою мала стати Касабланка, — як так, що…
— А вона велика, — сказав Форд. — Саме за нею я і повернувся. Ти розумієш, що я ніколи не бачив її повністю? Кожного разу пропускав кінець. Одного разу я знову подивився половину, за день до того, як прийшли вогони. Коли вони все підірвали, я думав що більше ніколи її не побачу. Гей, а що трапилось з усім тим?
— Життя, — сказав Артур, і відірвав банку від пачки з шести штук.
— О, знову це, — сказав Форд. — Я думав, що це може бути щось на кшталт цього. Такому я віддаю перевагу, — сказав він, коли на екрані мелькнув Rick’s Cafe із фільму. — Як так, що?
— Що?
— Ти почав казати: «Як так…»
— Як так, що ти на стільки не любиш Землю, і разом з тим… ай, та не зважай, давай просто дивитись фільм.
— Точно, — сказав Форд.
Розділ 40
Небагато про що залишилось розповісти.
За межами того, що раніше було відоме, як Нескінченні Світлові Поля Флануксів, поки не були відкриті Сірі Зв’язані Землі Саксаквіна, які лежать за ними, простяглися Сірі Зв’язані Землі Саксаквіна. Серед Сірих Зв’язаних Земель Саксаквіна лежить зірка Зарсс, навколо якої обертається планета Прелюмтарн, на якій знаходяться землі Севорбапстрі. І от саме туди на землю Севорбапстрі Артур і Фенчьорч нарешті потрапили, трохи втомившись від подорожі.
А в Севорбапстрі вони дійшли до Великих Червоних Рівнин Рарів, які були обмежені на півдні горами Квентулус Квазґар, на протилежному боці яких, посилаючись на передсмертні слова Прака, вони знайдуть тридцяти-футові вогняні літери Останнього Повідомлення Бога до Свого Творіння.