Хрест витягли з ямки, поклали на землю, розчепірили на ньому євнуха, прикрутили руки до перекладини, тоді встромили хрест у ямку, і євнух одразу повиснув, наче рудий сиричний міх, досередини виповнений борошном, одразу зів'яв і знепритомнів, бо кволі жіночі руки не могли витримати його важкого наллятого тіла.
Знову почувся нестрункий дзенькіт, і прокажені пішли далі, в браму, та незабаром повернулися, й коли їхній останній, заповитий хусткою, проминав поміст, Мітрідат усміхнувся до нього нікому не зрозумілим усміхом.
Савмак, певно, теж упізнав брата, бо змарнілий вид його то бліднув, то заливався знітом, то бравсь од вух до чола буряковими плямами. Такої ганьби від Мітрідата він не сподівавсь, бо муки на хресті в жодне порівняння не йшли з муками серця й сумління. Коли вервечка справжніх чи вдаваних жебраків зникла за деревами й надгробками некрополя, Савмак спробував вихопити меч із піхов Діофанта, щоб заколоти себе, та Дорілай з Неоптолемом скрутили йому руки, а новий володар Боспору кивнув їм, аби відпустили, й сказав Савмакові по-скіфському:
— Ти потрібен єси мені в животі, а не в смерті. Ми з твоїм братом Борисом смо стали друзі, й ти єси в тому залогою. Коли спробуєш іще, закую в кайдани й посадовлю до порубу.
Він жодного разу не згадав слова «Рим», але думав про нього ввесь час і ввесь час тайкома косував на сенатора, не знаючи, скільки зрозумів і скільки не втямив старий римлянин з усього, що допіру тут відбулось. І коли євнух на хресті прочнувся й залементував, Мітрідат сказав Публієві Сцеволі:
— Поїдемо, сенаторе? Глянемо, чи раді кумири з моєї гекатомби.
Римлянин вибрався на його колісницю, й вони ще раз проїхали між розіп'ятими, і над шляхом стояв суцільний лемент.
Біля царських виноградників Мітрідат зліз і повів сенатора вздовж непасинкованих і добре витолочених кущів. Сенатор зрозумів се по-своєму й простяг цареві сувій перґамену.
— Що се?
— Купча на сей твій виноградник, басилевсе, — сказав сенатор. — Савмак продав був його мені, щоб викупити на волю одну мою робу… Але я повертаю тобі купчу. Та роба потрібна мені.
— Ти про Елену? — спитав Мітрідат.
Сенатор кивнув головою:
— Смертному помста буває дорожча від золота.
Й довгим некліпним поглядом утупився в очі цареві Мітрідату. Цар його розумів.
Відомості про видання
Літературно-художнє видання
БІЛИК Іван Іванович
ЦАР І РАБ
Історичний роман
Відповідальна за випуск О. Шевчук.
Обкладинка П. Починка.
Підписано до друку 16.11.06. Формат 84x108 1/32. Папір друк. Гарнітура «Times». Друк високий. Умовн.-друк. арк. 22,68. Тираж 15000 (1-й завод 5000). Зам. 6-803.
«А.С.К.», 03057, Київ-57, вул. Петра Нестерова, 3, корп. 1. Свідоцтво Держкомінформу України ДК № 66 від 29.05.2000.
Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України № 5.03.02–04/15808 від 12.04.05.
ВАТ «Поліграфкнига», 03057, Київ-57, вул. Довженка, 3.
Зміст паперового видання
Розділ 1….. 3
Розділ 2….. 13
Розділ 3….. 24
Розділ 4….. 36
Розділ 5….. 47
Розділ 6….. 60
Розділ 7….. 72
Розділ 8….. 85
Розділ 9….. 97
Розділ 10….. 110
Розділ 11….. 126
Розділ 12….. 136
Розділ 13….. 147
Розділ 14….. 159
Розділ 15….. 170
Розділ 16….. 185
Розділ 17….. 200
Розділ 18….. 213
Розділ 19….. 225
Розділ 20….. 244
Розділ 21….. 256
Розділ 22….. 267
Розділ 23….. 286
Розділ 24….. 301
Розділ 25….. 313
Розділ 26….. 326
Розділ 27….. 337
Розділ 28….. 348
Розділ 29….. 360
Розділ 30….. 374
Розділ 31….. 388
Розділ 32….. 400
Розділ 33….. 417