Але от що цікаво: до нашої ери, коли греки і єгиптяни вірили в своїх власних богів, вони пояснювали спів статуї чудесними діями цих самих богів. Минули роки — і в Єгипті, і ї в Греції потроху розповсюдилась християнська віра. Колишніх богів поступово забули і занедбали. Ті самі люди почали вірити в іншого бога, єдиного в трьох лицях, у Тройцю, а своїх колишніх богів почали вважати за породження пекла, темні сили, диявольські наслання і навіть за бісів. І справи колишніх богів вважали за «бісівські справи».
Така зміна, безумовно, відбулася сама по собі, якось непомітно і навіть дуже просто. Хоча спів статуї, як і раніше, вважали за чудо, але тільки вже не боже, а бісівське.
Та воно й зрозуміло: і боги, і біси — сили надприродні, таємничі. Хіба одна з цих сил зрозуміліша за другу? Зовсім ні. Обидві вони однаково незрозумілі. І діяння цих сил — також. Отже, вся суть у тому, яку силу як називають і за що її вважають. А назви різним надприродним силам дають люди. Назва — слово, тобто звук. Сьогодні називай чудесне явище бісівським, а завтра божеським, а там знову бісівським, — чи не однаково? В очах віруючих чудо лишається чудом, бо віра лишається вірою і змушує віруючу людину сприймати без перевірки все що завгодно. Віра в чудеса не могла похитнутися від заміни язичеського віросповідання християнським. Скільки не міняй віру на віру, як і безглуздя на безглуздя, все одно так до правди не дійдеш.
ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ВІДШУКАННЯ ІСТИНИ
А щоб з’ясувати, де правда, треба йти у своїх міркуваннях зовсім іншим шляхом: тут потрібна не віра, а дослідження, перевірка; треба перевірити і дослідити з точністю і достовірністю, при яких саме обставинах відбувається чи відбувалася та чи інша подія; слід з’ясувати всі ці обставини і розібратися в них. Треба ще з’ясувати, які обставини були причиною події; треба разом з тим з’ясувати, хто і як був очевидцем цієї події і що він за людина, цей очевидець, — розумна чи дурна, упереджена чи неупереджена, темна чи знаюча. Слід ще відокремити з розповіді очевидця правду від прикрас: те, що є, від того, що здається. І треба зробити це цілком безсторонньо. Звичайно, дуже легко пояснювати незрозуміле явище дією надприродних сил. Пояснюючи їх так, слід лише сказати про них: «Це, мовляв, чудо», — та на тому і заспокоїтися. А що коли це зовсім не чудо, а та сама природа? Та мало чого є в ній незрозумілого! Те, що сьогодні в ній ще незрозуміле, можливо, стане зрозумілим завтра. Подивись, досліди, добре обміркуй — тоді і збагнеш навіть те, що з першого погляду здається чудом.
Легке пояснення природи не завжди буває справедливим. Під час читання різних старовинних розповідей про щось чудесне і таємниче насамперед має постати запитання: а чи так це було насправді? Чи не додали чого від себе самі розповідачі? Чи не перекрутили вони у своїх розповідях простого явища природи? Адже це дуже легко зробити, наприклад, через темноту, через пристрасть до своєї віри, через зацікавленість, якщо чудо дає прибутки, і таке інше.
В минулі часи сумніви щодо існування таких богів, як, наприклад, Юпітер, Нептун і всякі інші, вважали чимось дуже ганебним, безбожним і страшним. Тих, що мали сумнів, виганяли и били навіть камінням. Однак, кінець кінцем, вони все-таки перемогли.
Вони постаралися насамперед цілком правильно з’ясували саму подію, самий факт, правильно описати явище.
Суть справи полягала в тому, щоб знайти істину. Точну, повну, неупереджену істину. Встановити щиру правду про те, чому ж, власне, стогне статуя.
Знайти істину! Та якраз це зробити й нелегко з тієї простої причини, що за довгий час вигадки встигли цілком злитися і змішатися з правдою. Як же їх відокремити? Але навіть коли це і буде зроблено, розмежувати те, що є, з тим, що здається?
Істина — це значить цілком достовірне знання. Узнати справжню і повну істину про статую, що співала, значить дізнатися, як і чому, тобто за яких обставин, вона співала.
ЯК І ЧОМУ ЧУДО БІЛЬШЕ НЕ ЗДАЄТЬСЯ ЧУДОМ
В ті часи, в І віці нашої ери, деякі вчені люди вже встигли зробити багато точних спостережень над природою. У декого вже зародилася і навіть зміцніла думка, що в природі все здійснюється за певними законами, які для всіх країн і часів однакові, точнісінько так, як однакове для всіх людей правило, що два та два — чотири. Для кожної обставини, для всякого збігу їх у природі є свої закони. Якщо є ці обставини, значить буде відповідна до них дія природи. А якщо цих обставин немає, то не буде і цього явища, а буде якесь інше. Цим самим і відрізняється природа од різних надприродних сил.