В Парижі і його околицях, звичайно, було немало таких хворих, як Мадлена Беньї.
Ця хвороба проявляється по-різному. В одних істеричних хворих не діють руки, в других — ноги. Інші не бачать, не чують, лежать нерухомі, зовсім слабосилі, у декого відбирає мову; з деким іноді трапляються жахливі припадки, судороги, корчі. Під час таких припадків бідолашні згинаються дугою, виють нелюдським голосом, вигукують, самі не знаючи що. Буває й так: раптом уся шкіра на тілі стає зовсім нечутливою — її можна колоти, палити, різати, і хворий не відчуває ніякого болю.
Від цієї хвороби терплять найбільше жінки, але іноді і чоловіки. Серед них теж трапляються і слабосилі, і біснуваті, і з відібраними руками та ногами. Певна річ, потяглися до труни диякона Франсуа і такі хворі. І всі вони вірували, і всі… зцілялись.
ЯК ВІРА В ДИЯКОНА ЗЦІЛИЛА СЛІПОГО
Але до могили диякона ішли не тільки такі хворі, в яких була істерія. Є багато й інших нервових хвороб, що теж зціляються вірою. А в багатьох хворобах віра, якщо й не зціляє, то дає полегшення хоч тимчасове.
На могилі диякона Франсуа був такий випадок. Прийшов до неї по зцілення молодий іспанець Альфонс де Палачіос, син іспанського посла. В нього було запалення рогової оболонки обох очей, запалення очного білка. Бідолашний так хворів на очі, що майже осліп. Іспанець нічого не міг бачити. Ніякі ліки йому не допомагали, хоча лікували його найславетніші лікарі. І от Палачіос вирушив до могили диякона. Він був людиною віруючою. Крім того, він зустрів біля могили багато інших хворих, які теж жадали зцілення і мали гарячу віру в серцях. Іспанця поклали на могильну плиту й залишили на ніч. Тут же лежали й інші хворі. О третій годині іспанець прокинувся. Біль в його очах пройшов. Око, запалене напередодні ввечері, тепер було живе, блискуче. Воно витримувало, не моргаючи, найяскравіше світло сонячного проміння і куряву, що збивав натовп навколо могили. Але друге око ще боліло.
З великою радістю іспанець вирушив додому. Незабаром він помітив, що й другим оком бачить незрівняно краще. Палачіос уже міг не тільки бачити, але навіть читати й писати. Побачив іспанця його лікар і здивовано вигукнув: «Що зробили ви з своїм оком? Воно, здається, стало здоровим».
І справді, очі стали здоровими, причому стали здоровими завдяки вірі. Віра вплинула на стан всього мозку, а стан мозку на серце, на біг крові по кровоносних жилах. Кров завжди інтенсивно приливає до запаленого місця. Це підсилює запалення. А завдяки змінам у мозку тепер кров відлила, і запалення зменшилось. Отже, вийшло так, що стан душі вплинув на очі, уражені хворобою.
Немовби і в цьому випадку сталося чудо, і зробив його той же диякон, католицький угодник і чудотворець. Але насправді і цього разу головна суть полягала не в дияконі Франсуа, а в самому хворому іспанцеві, у впливі духу, тобто стану мозку на його очі, на все тіло.
Випадок з іспанцем показує, що при деякому збігу обставин людський мозок цілюще впливає на інші частини тіла: якщо є такі самі обставини — неодмінно станеться і зцілення. І в цьому немає нічого надприродного, хоча з першого погляду багато дивного і незрозумілого.
Але одне діло — незрозуміле, і зовсім інше — чудесне. Незрозуміле може лишатися таким тільки до певного часу. Колись і воно стане зрозумілим, і його пояснять, розтлумачать. І розтлумачать, не кажучи ні слова про втручання «таємничих сил», які й самі незрозумілі, а значить, і не можуть зробити щось більш зрозумілим. А чудесами саме і зветься уявне втручання надприродних сил в людське життя і в життя всієї природи.
Зцілення, які мали місце на могилі диякона Франсуа де Парі, теж відбувалися завдяки природі, тобто завдяки особливій будові людського мозку, нервів і взагалі тіла. І внаслідок саме такого, а не іншого збігу всіх обставин.
ЯК ЗАВДЯКИ СВОЇЙ ВІРІ ДИВОВИЖНО ЗЦІЛЮЮТЬСЯ НЕРВОВОХВОРІ
У книгах того часу докладно розказано про всі ці обставини. Зцілення справді відбувались, причому в усіх перед очима. Найбільше зцілялись жінки, а іноді й чоловіки. Деякі зцілення були особливо разючі.
Так, наприклад, одна дівчина, на прізвище Тібо, зцілилась ка могилі диякона Франсуа від здуття живота, зведення руки, від ран, з яких витікав гній. Усі ці недуги були дуже застарілі. З’явились вони внаслідок істерії; від розладу серцевих нервів почало погано діяти серце, а від хвороби серця набрякло тіло і сталася водянка. До цього приєднались ще гази, які надмірно роздули живіт. Руки звело судорогою також від істерії; одну руку так сильно скорчило і пальці так притиснулися до долоні, що з явились рани і нагноєння. Хвору Тібо перенесли на могилу диякона. Через чверть години її рука розігнулась, серце почало діяти краще, гази вийшли, роздутий живіт спав, пухлини поступово зникли всюди, хвора почала ходити, рухати руками й ногами. Додому вона повернулася здоровою.