Таким чином виходить: віра допомагає впливу, а вплив — вірі.
ЯК ВІРА ПЕРЕДАЄТЬСЯ ВІД ЛЮДИНИ ДО ЛЮДИНИ І ПРИЗВОДИТЬ ДО ХВОРОБ, А НЕ ДО ЗЦІЛЕНЬ
І ось що особливо цікаво: можна і штучним способом впливати на різних людей по-різному, тобто вкладати їм у мозок все що завгодно всупереч їхній волі.
Так і було в усіх тих випадках, про які вже розповідалось. Наприклад, чому подіяли пілюлі, які хворий прийняв замість проносного? Тому що була навіяна віра в них. Чому звичайний градусник вплинув як ліки? Він подіяв з тієї ж причини. Так само діє і святе джерело в Лурді, і буддійська чудотворна ікона.
Але особливо сильно впливає на кожну віруючу людину натовп віруючих людей. Дивлячись на такий натовп, віруюча людина мимоволі піддається її настрою. На неї впливають розмови, які вона чує в натовпі, діє сам вигляд віруючих. Діє вся обстановка. Так, наприклад, було над могилою диякона Франсуа де Парі. Іноді вплив натовпу і всієї обстановки на окрему людину виявляється дуже сильним.
Ось до чого дійшла справа на Сен-Медарському кладовищі, коли там відбувались чудеса над могилою диякона. Всю площу перед кладовищем і всі сусідні вулиці заповняли люди. У натовпі найбільше було дівчат і жінок. Але були також і чоловіки. Сюди збиралися люди різного віку, різного звання і стану. Весь цей натовп складався з хворих, які чекали зцілення. І всі говорили про зцілення, і всі їм вірили. І віра передавалась від людини до людини і дуже впливала. Але від такого скупчення людей виходило і велике зло: від людини до людини переходила не тільки віра, а й нервовий розлад. При цьому діяло теж навіювання: людина вселяла іншій людині те, що почуває сама. А біля могили диякона творилося немало дивовижного. Жінки кричали і голосили, інші бились об землю, деякі навіть ходили на головах і вигукували, що цього вимагає дух святий. Чоловіки, жінки, діти, старі і молоді корчилися, звивалися, рухались і завивали на тисячі ладів. Одні вигукували пророцтва, інші співали молитви, деякі просто ревіли, стогнали, свистіли і навіть нявчали. Завдяки такій обстановці деякі хворі не тільки не зцілялись, а навпаки, ще гірше захворювали. Бувало навіть так: до могили диякона приходили хворі, яких мучили, наприклад безсоння, головний біль та інші цілком безпечні хвороби. А бачачи жінок і чоловіків, які звивалися в корчах, хворі самі починали корчитися; не могли утриматись від крику, стрибків і шаленства, дивлячись, як це проробляли інші. Траплялось, що до могили люди приходили здоровими, а біля могили раптом у них відбирало половину тіла, або здувався живіт, або несподівано починало корчити руки і ноги. Бували випадки, що люди сліпли і глухли, ставали кульгавими через корчі ніг.
Чому ж усе це виникає? Від обстановки, яка так сильно впливає на нервових людей, а на істеричних особливо. Одні зціляються, інші захворюють. І це з однієї і тієї ж причини.
Але те, що відбувалось колись біля могили диякона, інколи відбувається і в інших місцях. Траплялися такі випадки і в Лурді, і в Лхассі, і в інших монастирях, біля чудотворних мощей та ікон. Буває це саме і біля могил магометанських та буддійських святих. Те саме відбувалось колись в Кронштадті навколо отця Іоанна Кронштадтського.
Віра в цього священика теж не раз зціляла нервових істеричних хворих точнісінько так, як це було з католицькими, магометанськими й іншими чудотворцями. Але іноді завдяки Іоанну захворювали і здорові. Біля цього священика постійно товпилися хворі й істеричні жінки, кликуші і біснуваті. Варто пожити навіть здоровій жінці серед різних кликуш — і вона сама може стати кликушею. Це і бувало неодноразово в Кронштадті.
ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ВИМУШЕНОЇ ХВОРОБИ, ЩО СТАЛАСЯ ЗАВДЯКИ ВІРІ
А ось що було в 1895 році в селі Ащепково, Мокринської волості, Гжатського повіту, Смоленської губернії.
Влітку по цій місцевості блукав якийсь Захар-юродивий — недоумкуватий селянин, родом з тих же місць. Побачила його селянка, Василина Алексєєва, жінка нервова й істеричка. Чомусь вона дуже перелякалась, схопилася за голову і несамовито закричала: «Злодій, злодій!» Її крики вплинули на людей. Натовп кинувся на бідолашного Захара і вбив його. Через цей випадок почалась ворожнеча між жінками. Особливо ворогувала з Василиною якась Секлетина Никифорова, жінка міцна і здорова. Душу Василини, і так розладнану, ще сильніше вразили різні чвари. З надією заспокоїти її Василина почала ходити по богоміллях і вчащала, між іншим, до Колоцького монастиря, в Гжатському повіті, за двадцять верст від Ащепкова. До Колоцького монастиря здавна сходилося звідусіль багато «зіпсованих» і кликуш, тобто, просто кажучи, нервовохворих і істеричних жінок. Монахи в монастирі «відчитували» їх і давали їм поцілувати ікону. І деякі хворі жінки зцілялися, так само як це було і на могилі католицького диякона. Тому Колоцька ікона теж вважалася чудотворною.