Біси з’являлись до Ахілла і у видіннях. Нерідко чув він їхні голоси. Але Ахіл. л зовсім не усвідомлював, що всі ці видіння і голоси бісів існують лише в його мозку. Єдине, що бідолашний чув, — це свій власний голос, який промовляв від імені диявола. Голос, зрозуміло, чули і рідні. Вони теж зовсім не розуміли, що, власне, відбувається. Вони теж вірили в бісів. Вони теж були твердо впевнені, що в Ахілла вселився біс. І рідні розповідали потім про Ахілла: «Очевидно, його ротом говорив злий дух. Він кричав то чоловічим, то жіночим голосом, і обидва ці голоси так відрізнялись один від одного, — не можна було і припустити, що так говорить одна і та ж людина». І ось що дивно: Ахілл справді страшенно сперечався з дияволом і сперечався з ним уголос. Ахілл говорив — диявол відповідав. І слова Ахілла, і слова диявола вилітали з одного й того ж рота, а голос Ахілла був зовсім не схожий на голос диявола.
«Хай буде проклятий бог, тройця, свята діва», — так вигукував хворий Ахілл глухим, низьким голосом, а потім, перейшовши до більш високого голосу, з сльозами на очах промовляв: «Не моя провина, що рот мій промовляє ці жахливі, богохульні слова! Це не я, не я! Я стискую губи, щоб слова не могли виходити з рота і лунати так голосно. Але всі мої намагання марні: диявол говорить ці слова всередині мене самого. Я добре відчуваю, як він їх промовляє. Він примушує рухатись мій язик всупереч моїй волі. От слухайте, він зараз мені каже…»
І, перейшовши на низький голос, Ахілл вів далі: «Священики — негідники. їм потрібні тільки гроші і більш нічого. Вони свого бога продають оптом і в роздріб і за кожну божу благодать вимагають грошей».
Потім Ахілл знову міняв голос на високий: «Ні, я цьому не вірю».
Так бідолашний Ахілл розмовляв і сперечався з дияволом, який завжди викривав Ахілла. «Ти брешеш», — твердив диявол. «Ні, не брешу», — відповідав хворий.
Ахіллу почало здаватися, що в ньому сидить не один, а ціле стадо бісів. Він чув, як вони розмовляли і сміялись. Він бачив, як один біс стояв перед ним. Голову цього біса було дуже добре видно: чорна, страшна, з рогами, і до того ж прозора, так що крізь неї можна бачити інші речі.
ЩО ТАКЕ МІТКА ДИЯВОЛА
Старовинні книги не раз підкреслюють, що в кому сидить диявол, у того є особливі мітки. Ці мітки — такі місця тіла, які зовсім не відчувають болю. В ці місця можна біснуватого і колоти і палити—і він нічого не відчує. З давнього часу така мітка вважалась у католиків «найбільш надійним» доказом того, що людина одержима дияволом.
В Ахілла теж знайшлися такі місця. Коли під час припадку йому викручувало руки, їх можна було колоти і щипати, і Ахілл зовсім не помічав цього. Часто він сам собі дряпав обличчя нігтями і бив себе з усієї сили — і теж не відчував болю.
ХТО І ЯК ПОЧАВ «ВИГАНЯТИ БІСА»
До Ахілла прийшов священик. Він намагався його заспокоїти. Але слова духовника на Ахілла зовсім не вплинули. Як тільки священик згадав про біса, Ахілл почав кричати ще дужче. Вигляд цього священика нагадав йому всіх інших священиків, які так багато говорили йому колись про бісів. Святий отець спробував було виганяти біса з Ахілла. Але біс не хотів виходити.
Тоді лікарі наполягли, щоб рідні відвезли Ахілла в хорошу лікарню. Вони були певні, що наука краще допоможе хворому, ніж найбільш умілий і віруючий «виганяльник бісів».
І ось Ахілла відвезли до Парижа і помістили в лікарню Сальнетрієр. Там віддали його під опіку досвідченого лікаря П'єра Жане, людини дуже розумної, яка не вірила ні в яких бісів. Лікар прийшов до висновку, що Ахілла зцілити можна, тільки впливати на нього треба обережно і не відразу. І ось як він почав діяти. Передусім Жане вирішив добитися, щоб Ахілл у всьому його слухався. Він помітив, що сам Ахілл вважає себе безсилим навіть підняти руки; та коли йому наказує диявол, Ахілл робить що завгодно і кориться. Лікар почав з того, що теж почав розмовляти з дияволом, який сидів у Ахіллі.
«Я не вірю в твою силу, — якось сказав йому лікар. — Я повірю в неї тільки тоді, коли ти мені даси якийсь доказ цьому».
«Який?» — запитав «диявол» устами Ахілла.
«Підніми ліву руку цієї людини, тільки так, щоб він сам не знав цього», — сказав лікар.
Ліва рука Ахілла одразу ж піднялась. Але сам Ахілл не помітив цього, тоді лікар звернув його увагу, що рука піднята. Це вкрай здивувало його і він насилу зміг опустити руку.