Потяглися численні прихильники і богомольці на поклоніння новоз’явленим мощам одинадцяти тисяч дів. Почали відбуватися чудеса, які давали нові і дуже великі прибутки. Та раптом монахи збентежились: серед кісток жіночих виявились і чоловічі. Таким кісткам нібито не годилося бути разом з дівочими, як це випливало з розповіді про Урсулу. Проте збентеження монахів скоро минуло: сестра одного з них, якась Єлизавета фон Шенау, дістала одкровення, що чоловічі кістки, знайдені разом з жіночими, — це кістки гуннів, яких убили святі діви під час битви. Завдяки одкровенню кістки почали творити ще більше різних чудес. А монахи копали землю все далі, і на їх нове здивування разом з кістками дів і чоловіків почали попадатися у великій кількості також кістки дітей. Це нове відкриття викликало велике збентеження в народі Провидиці Єлизавети в цеп час уже на світі не було. Тоді звернулись за порадою до одного вченого монаха. Той почав знову копатися в старовинних книгах і підшукав для цієї знахідки ніби підхоже пояснення. І все влаштувалось якнайкраще. Збентеження народу і монахів поступово минуло.
Чудеса над кістками одинадцяти тисяч «святих дів» відбувалися, як і раніше, навіть у ще більшій кількості. До могили дів і святої Урсули ще більше сходилось богомольців. І монастир день у день багатів. Траплялося, до чудотворної могили святих дів приїжджали для поклоніння навіть королі, виряджаючись на війну, щоб збільшити свої багатства і володіння. І завжди монахи благословляли їх на криваві подвиги і завжди приймали від королів з подякою всякі пожертви, а особливо різні пільги щодо повинностей і платежів. І чудеса, що їх творили монахи, і кістки одинадцяти тисяч дів у всі часи були вигідними для королів, а інтереси королів цілком (відповідали інтересам монахів, що діяли на їх користь.
Але що ж це були за кістки, знайдені в 1123–1155 роках? Це було з’ясовано точно і достовірно тільки в середині минулого століття. Справа в тому, що монахи відкопали ще не всі кістки, які лежали там же, де і кістки «чудотворних дів». Вони провадили розкопки погано і невміло. За цю справу взялися німецькі вчені і повели розкопки вже як слід. Учені звертали увагу не лише на знайдені кістки, але і на все те, що було разом з ними. ї Іри цьому було знайдено безліч різних дрібних речей, старовинних виробів, що й дали змогу розкрити суть справи.
Місце, де було знайдено «чудотворні» кістки дів, виявилось просто дуже старовинним римським кладовищем. Разом з кістками вчені знайшли в землі древні римські гробниці з латинськими написами на них, посуд і навіть зброю. А на довершення всього ті ж німецькі вчені довели за старовинними книгами, що Урсула, проводирка одинадцяти тисяч дів, — зовсім не католицька свята, покровителька міста Кельна, а язичеська богиня… І а все це не заважало викопаним кісткам давати духовенству величезні прибутки.
Ось що писав про чудеса один правдивий монах, що жив близько дев'ятисот років тому:
«Щодня у нас ходять від однієї до іншої церкви різні бродяги. Вони вдають з себе сліпих, слабосилих, кульгавих і біснуватих. Вони лежать на східцях храмів і гробницях святих, а потім запевняють усіх, ніби зцілилися. Ця підробка потрібна для того, щоб принаджувати щедроти віруючих».
Отже, ще багато років тому чесні люди розуміли, що чудеса здійснюються інколи не тільки завдяки вірі, але і заради корисливих інтересів.