— Слово честі, я не навмисно. Все само собою вийшло, — шморгнула носом Липочка.
У цей час дракончик з гуркотом підкотив залізяку і, схиливши голову набік, став роздивлятися стареньку.
— Це що таке! — сплеснула руками Августина.
— Яків Еммануїл Феліциус, — Липочка відрекомендувала свого вихованця.
— Очам своїм не вірю. Це ж дракон! — не могла отямитися бабуся.
Потішений увагою Феліциус картинно шаркнув хвостом і видихнув язичок полум'я.
— Він ще й вогнедишний! Звідки така чудасія? — здивувалася Августина.
— Ти не сердишся? Мені довелося взяти Феліциуса із собою, аби принц його не скривдив.
— Неймовірно! Значить, чутки про дракона-втікача — правда?
Августина подивилася на дракончика і похитала головою:
— Цікаво, як принц збирався битися з ним? Взяти за шкірку і посадити у клітку для канарок?
Почувши таке принизливе зауваження, нащадок давнього роду драконів обурено пахкнув, відвернувся і вдарив об підлогу хвостиком.
— Даруйте! Я не мала на увазі нічого образливого, — вибачилася Августина.
Феліциус примирливо кивнув головою. Старенька чарівниця зніяковіло провадила далі:
— Просто я уявляла дракона трішечки, як би це сказати… Більшим.
— Взагалі-то він був великий, але дуже старий і хворий. Я зробила його молодшим, — сказала Липочка.
— Зробила молодшим? Та ж він недавно вилупився з яйця! І як тепер бути?
Липочка зітнула плечима.
— Ти ж дозволиш мені тримати вихованця?
— Ти розумієш, про що кажеш? Адже це не хом'як і не морська свинка, а дракон.
— Бабусю, він такий славний і не здатний нікого скривдити. До того ж ти сама говорила, що всі дракони мають природжену мудрість. Він допоможе мені вивчати давньодраконську, — заблагала Липочка.
— Ні-ні, це неможливо. Я категорично проти того, щоб згодовувати йому невинних звіряток.
— Він вегетаріанець.
— У такому разі я перезрілий гарбуз, — не повірила Августина.
Липочка пошарила в торбинці і витягла звідти останнє яблуко, що дивом уціліло.
— Ось, дивися!
Дівчинка простягнула яблуко дракончикові.
Частування було не надто привабливим. Надкушене з одного боку, змерхле яблуко не викликало апетиту. Дракончик покосився на сумнівну лакомину і демонстративно відвернувся.
— Що я казала? — підібгала губи старенька.
— Він просто неголодний, — заступилася за вихованця Липочка і звернулася до дракончика: — Ти це навмисно? Бабуся вирішить, що ти кровожерний живоїд. Поводься пристойно!
«Пропонувати огризок дракону — це обурлива річ. Я себе не на смітнику знайшов», — подумав Феліциус. Він би висловився вголос, але не був упевнений, що зуміє вимовити «пр» і «гр», а гаркавити не личить справжньому дракону.
— Тримати вдома дракона — божевілля. До того ж це королівський дракон, нехай з ним у палаці і розбираються, — сказала бабуся.
Почувши ці слова, дракончик голосно захрумтів яблуком, щоб у старенької не залишилося жодних сумнівів щодо його вегетаріанства. Він проковтнув навіть огризок, схилив голову і так зворушливо поглянув на стареньку чарівницю, що серце в неї розтало.
— Треба ж! Справді, незвичайний дракон, — здивувалася Августина.
— Отже, ти згодна? — зраділа Липочка.
— Ну що з вами робити? Хоча не певна, що роблю розумно. Його зникнення викликало страшенний переполох. Сподіваюся, більше ти нічого не накоїла? — запитала Августина і відразу зрозуміла, що сподівається марно.
Коли в онучки на обличчі з'являвся такий безневинний вираз, це означало: чекай каверзи!
Бувають випадки, коли щире зізнання краще, ніж недомовки.
— Майже, — сказала Липочка, явно скромничаючи.
— Що значить «майже»? — нашорошилася старенька.
— Я вбила комара.
— І через це всю палацову варту підняли по тривозі? — не повірила бабуся.
— Розумієш, комар сидів на щоці в начальника лицарського Ордену.
— Що далі, то гірше! Щось іще?
— Hi, — похитала головою дівчинка. — Парадну мантію принца пропалила не я. Чесно! І дракончик не винен. Він випадково дихнув вогнем. Якби у вбиральні було не так тісно, то нічого б не сталося.
Августина не йняла віри своїм вухам. Досить було на день залишити онучку саму, як вона накоїла стільки, скільки іншому не наколобродити і за рік.
— Що ти робила у вбиральні принца?!
— Ховалася. Після того, як убила комара. Правда, вбиральня виявилася не дуже вдалим місцем. Принц мало не збожеволів, коли побачив мене серед своїх камзолів і сюртуків.