Августина ахнула.
— Ось тобі й раз! Попали з вогню та в полум'я. То-то на вулиці стовпотворіння, немов вороже військо ось-ось до міста увійде. Ми не можемо залишитися осторонь. Світ треба рятувати. Потрібно терміново знайти когось із чарівників і долучитися до роботи. Тільки ось де їх шукати? — задумалася Августина.
— У три «Д», — підказала Липочка і показала на афішу з іншого боку кінотеатру:
Августина зневажливо пирхнула:
— Від учня, звичайно, користі мало, ну та нічого. Через нього вийдемо на вчителя.
Не гаючи марно часу, Августина звернулася до котрогось перехожого:
— Шановний, ви не підкажете, де міститься три «Д»?
Чоловік похитав головою і пішов далі, захоплено розмовляючи сам із собою.
— Божевільний, як п'ята носорога, — похитала головою Августина.
Поки бабуся дивилася вслід нещасному божевільному, Липочка помітила, що на неї з цікавістю поглядають двоє парубійків. Дівчинка ввічливо посміхнулася. Хлопці посміхнулись у відповідь. Липочка підійшла до них і запитала:
— Ви не знаєте, де можна побачити учня чаклуна?
— Майже в усіх залах, — відповів той, що вищий.
— В усіх одразу? — здивувалася дівчинка.
Вона мимоволі перейнялася повагою до незнайомого учня. У Вернисвіті не всі чарівники вміли бути присутніми в кількох місцях одночасно, а тут учень був здатний на такі дива.
— У тебе прикольний вигляд. Хочеш, сходимо разом? — запропонував другий хлопчина.
— Куди це ви зібралися її вести? — втрутилася в розмову Августина, що саме нагодилася.
— Ви що, з етногрупи? Виступати приїхали? — замість відповіді запитав високий.
— А як ти здогадався, що ми не місцеві? — запитала Липочка.
— Прикид кльовий. Ульот!
Августина і Липочка здивовано перезирнулися. Слова звучали начебто схоже, але що вони означають — годі було второпати. Довелося признатися, що тутешнім діалектом вони не володіють.
— Ми не розуміємо по-вашому. Можеш перекласти? — відверто попросила Липочка.
Хлопці розсміялися, неначе вона сказала смішний жарт. Високий постарався викласти свою думку зрозуміліше, але його словник не відзначався багатством.
— Одяг у вас того… — покрутив рукою високий, не знайшовши відповідного слова.
— Ні, правда, звідки ви приїхали? — запитав той, що нижчий.
— А ось це вас, юначе, не стосується. — Августина підібгала губи, взяла Липочку за руку і повела геть.
— Ото викопна онучку пасе, — сказав високий.
Він не чекав, що стара його почує, але Августина, якщо треба, могла розчути, як тріпоче крильцями міль в одежній шафі. Вона обернулася і з гідністю промовила:
— Перед кінцем світу вам слід було б поводитися розважливіше.
Хлопці як громом прибиті дивилися їм услід.
Аж коли бабця з онучкою розчинилися в натовпі, високий сказав:
— Ні, вони не з етногрупи. Сектанти. Чув, про кінець світу базарить?
З цієї зустрічі Августина здобула корисну науку: щоб не привертати до себе уваги, слід було перевдягтися. Пишні спідниці і розшиті кацавейки в тутешньому світі були такі ж непомітні, як чиряк на носі. У пошуках тихої містинки бабуся з онучкою звернули в арку. Стоячи в тіні, вони з цікавістю роздивлялися перехожих і вивчали тутешню моду.
— Майже всі жінки у штанях, — скрушно похитала головою Августина. — Зрозуміло, що світ котиться в тартарари.
— Зате легко лазити по деревах, — заперечила Липочка.
— Коли ж ти подорослішаєш! Тільки дурощі в голові,— зітхнула бабуся.
— Ба, ну правда. Зроби мені таке ж убрання, — заблагала Липочка і показала на дівчину у вузеньких джинсах, яскравій кофтинці й вітровці такого неприродно-рожевого кольору, що її побачив би навіть сліпий у темряві.
Бабуся спохмурніла.
— Бабусю, будь ласочка! Адже ти сама кажеш, що ми не повинні вирізнятися, — заканючила Липочка.
Аргумент був вагомий, і Августина неохоче погодилася. Для себе вона наглянула строгу спідницю і в'язане півпальто, яке дуже елегантно виглядало на літній жіночці приблизно її комплекції.
Старенька чарівниця промовила заклинання, ляснула пальцями і…
Джинси виявилися трохи довгуваті, але в цілому Липочка була в захопленні від обновки. Цей одяг був куди зручніший, ніж спідниця з воланами. Августина теж залишилася задоволена придбанням. Її непокоїла лише одна неув'язка. Їхній колишній одяг залишився лежати на землі.