Ви любили свого попереднього громадянського чоловіка?
Не знаю. Думаю, поначалу шось було. Але потім це пройшло. Даже перейшло в якусь...
Неприязнь?
Да.
Добре, продовжуйте.
Ну, я стала задумуватись про Горка. Знала, шо він буде мене добиватись — в ньо’ це на лиці було написано. Мені лишалось тільки ждати. І я дождалась.
І як все сталось?
Як сталось? Горко став спаївать Тольку. Всьо більше і більше. Я цього й хтіла, бо мені треба був якийсь серйозний повод. А один раз Горко приніс йо’ до мене без сознанія. Це був фініш. Я пішла до йо’ батьків і попросила йо’ забрати. Об’яснила, шо більше з ним у нас нічьо не буде. Вони пообіщяли, шо він більше не буде до мене приходити. Так і розбіглись.
І він більше не приходив до Вас?
Та приходив. Шось там кланявся, вернутись хтів, ну а я вже йо’ не воспрінімала. А через місяць-півтора уже Горко став зо мною жить, то він уже того Тольку й нагнав, шоб той не приходив. Було раз, і вмазав йому.
Ви так спокійно про це говорите?
Ну... Да, а як я маю говорити? Плакати?
Не знаю. Це не моя справа. Вибачте. Де жив Євген Горко до того, як поселився у Вас?
Він не казав ніколи. Я не знаю.
Чому Ви прийняли його до себе? Закохались?
Нє. Мені треба був мужик у хаті. І я йо’ нашла. Я вже про це сказала.
У Вас були почуття до нього?
Було шось. Але це точно не любов. Підвезіть мене до вікна.
Розкажіть про те, як ви жили спочатку. Було легко?
Да. Поначалу все було добре. Я робила медсестрою в районці, Горко — ше в школі сторожував. Він тоді був більш адекватним, як зараз. У нас даже була якась романтіка. Цвіти там, вино, на ставок їздили. Добре було, словом.
Ви кажете «більш адекватним, як зараз». У чому він був неадекватний останнім часом?
Думаю, тут треба всьо по порядку.
Добре. Розказуйте тоді по порядку.
Ну... По-перше, поначалу він менше пив. Випивав, але трохи там, шоб аж дуже п’яним — я йо’ не бачила. Ми зразу пришли до того, шо ніхто нікого контролювать не буде. Свобода була в нас. Але треба сказать, шо ми не жили як чужі. Наоборот — ми весь час шось разом робили — я даже вже хтіла з ним розписатись.
Чого ж не розписались?
В ньо’ не було документів.
Ви цікавились чому?
Да. Він сказав, шо мені луччє не знати. Я і не допитувалась.
Вам було байдуже до минулого Вашого громадянського чоловіка?
Нє. Я просто про це не задумувалась. Тепер я хочу знати.
Добре. Розкажіть, як було далі.
Сначала ми жили як жили. Як і всі живуть. Він собі шось там на кухні робив весь час — шось записував у зошити, читав багато, музику слухав. По дому робив шось. До Йосипа заходив частенько. А я тут — в комнаті. Ми друг друга не трогали. А так вроді й нема шо згадати більш з того періоду.
Він був агресивним до Вас тоді?
Нє. Тоді всьо було спокійно більш-менш. Але потім началось уже. Він став іногда кричати на мене. Це був тривожний сігнал.
Руку піднімав?
Нє. Замахувався пару раз, але то вже після того, як я каляскою стала. Він мене так і називав — каляска.
Вибачте, що питаю, але чи виявляв він фізичну агресію під час сексу?
Ну... Іногда він був трохи грубим, але це ж секс. Усі таким грішать.
Вас це не насторожувало?
Тоді нє. Зараз я вже понімаю, шо він тіран. Тільки одне понять не можу: як він так умів маскіруватись? А мо’, я, дурна, просто не бачила поначалу це всьо.
Що помінялось потім?
Не знаю, як сказать. Ну... холонути ми стали один до одного. Причьом якось в один час. І це не було неожиданно. Ми як будто зразу були готові до того, шо будем просто сожитєлями. Так і случилось. Я думаю, це нормально. І ми жили б так дуже довго, якби Горко не став міняться. Він якийсь нестабільний.
Я знаю, Вам неприємно про це говорити, але розкажіть про Вашу травму. Наскільки те, що Ви перемістились на візок, вплинуло на ваші стосунки з Горком?
Мене збила машина. Це було зранку в неділю. Я ішла на остановку, хтіла поїхати на базар за продуктами. Горко всю ніч пив з якимсь вчителем англійського, він якраз вертався додому, коли мене збили. Я цього не помню, бо я була не в сознанії, але люди з «лісової» казали, шо він був добре випивший і дуже побив того водітєля.