Ууууууух — хууууууу.
Є замовлення? — Да, єсть, я забула сказати: два для одних і два для других. — Зроблю. — А для кого? — Ти їх не знаєш. — І не хочу. — Скоро весь гóрод буде пить твою чаполоч. — Аби трави вистачило. — Люди кажуть, вона божественна. Ти в мене зубр. Великий красівий зубр. Улибнись, зубр. — Зубрам ніхто не наказує, Міл’.
...
Вєра — єдине, що ще може цікавити мене тут як чоловіка. Одного дня я хотів би взяти її сутуле півстолітнє тіло ззаду в льосі або прямо тут, слухаючи відлуння її крику, впиваючи долоні в зношений стан. Не роздягати. Не робити прелюдій. Входити глибоко. Затримуватись, притискаючи. Прискорюватись. Без слів кинути на ліжко — жорстко продовжувати. Пальцем водити межи сідниць — до спини рухатися. Тоді — різко — нижче — до ніг — стискати й рухатись швидко. Бути тілом. Перевернути — схрестити її руки зі своїми — зробити паузу. Роздягнути. Ах! Знов увійти у зволожену плоть — жіночих ніг літеру Л читати. Затуляти їй очі долонею — пальці спускати до губ — водити мокрою лінією — трахати півстолітню Вєру. Піднімати її ноги — входити в берізку жінки — жадібно кусати за стопи. Облизувати їх пальці. Потім — узяти за горло — долоні наструнчену літеру с запустити. Виймати повністю прутень — запускати знову — енну кількість разів — тваринно. Відпустити руки — залишити тільки пазл тіл. Віддати все на поталу розкутого руху. Бути рухом. Безжально мстити за зрадливість плоті — стікати потом — відчайдушно радіти — доходити піку — викинути в простір дикий окрик! — з у п и н и т и с я.
Далі — дуже швидко одягнутися. Спрагло курити скрутку. Дивитися на ікону Богоматері — до біса задимити кляту кімнату — випити сто залпом — од душі прокашлятись — сплюнути. Ударити в стіну — знести обридливу штукатурку. Розбити в кров кулаки. Розтрощити тут усе до біса разом із сутулою Вєрою! Дерти, дерти, дерти до коріння спітніле волосся — біль ше більше біль ше більше!!! — ааааа! — скривити обличчя! Далі — влити в себе півпляшки — і бігти.
Од колосальної галюцинації під назвою життя стрімголов бігти!
...
Ось уже блискавичним рухом ти минаєш їх — деревоподібних, хирих, непевних, бозна-кому-потрібних — скалічених немовлят епохи пост-; утоплених і викинутих на берег жити посейбіч часу; нестерпно байдужих одиниць населення грандіозної країни ен ю н і в е р с у м у; приречених на вічне чекання химерної гармонії — міфічного Ґодо — загублених у мряковині ілюзії. Тих, що убивають час суєтою, а насправді — хтó кого убиває? Покоління розчарованих і невизначених — хронічно наляканих можливостями: мрія і дійсність уже не мають сенсу. Відчуваєте, як чекання свята розтрощено самим святом? Одягай тепер паперовий ковпак на нерозумну голову — іди похмелятися. Після Дня насмішки над знеціненим прагненням. Іди.
Ось вони — розставлені, як дерева, істоти нового тисячоліття, розбиті незнанням орієнтирів, — де ми? — сполохано дивляться в незмірний макрокосм — бачать б е з о д н ю. Мільярдними руками тримають хитливу вісь існування — удають живих. Носять у лоні таких самих. Стрибають із мостів і вікон. Усі до одного кроками із секундним інтервалом мчать у напрямку до. Птахою додо. Заки не впадуть у. Заки не ляжуть під.
Не питайте мене, як пройти від могили до неба, бо я не знаю.
Покоління втраченого інтересу, политого соусом полі-, й анархії цінностей, я не люблю тебе. Я зневажаю твою незграбність у користуванні с в о б о д о ю, я цураюся твоєї сліпої аморфності, я ненавиджу твої кляті винаходи, ти — роздерта родимка на тілі великого ю н і в е р с у м у. Ти — коріння епохи нічого-не-потрібності. Ти — пліснява новонародженої історії. Я — гнилинка у твоєму смрадному суціллі. Я — остання літера абетки мови країни ен — сама собі огидна душа — од себе рокованого мушу невпинно далі:
бігти. Усе важчими вдихами хапати кисень — пускати короткі повітряні поцілунки з легень. У простір. Триматися на мушці часу. Ти — безтямний бігун по татуйованому числами колу: фінішна стрічка твоя — лезо, мантачкою нагострене. Усе буде добре! — кричить у спину крилатий гіпсовий хлопчик.
Не слухай і не вір.
Біжи.
V
Мені не дуже нравиться, шо ти тут вписався, ти знаєш це? — Здогадуюсь. — Треба шось рішати, Жень. Мілці он голову закружив — їй би молодого да толкового, а вона всьо за тобою бігає. Душі не чає. Ти її любиш хоть? — Люблю. — Та не любиш ти, дуриш дитину, а це дочка моя, я їй не таке будущє хочу, понімаєш? Шо ти їй можеш дати? Оту свою водку? Іспользуєш да викинеш, як непотріб. Я знаю вас, мужиків. Скажи хоть, за шо шукають тебе? Мілка каже, ти вкрав шо. Це правда? — Да. — Багато вкрав? — Два. — Шо два? — Нічьо, не хочу про це. — А нашо ти про це Зіновію розказував? — Я Богу розказував. — І стало легше? — Без різниці. — І шо тепер, синок? Живеш, як вовк. У Мілки молодість одбираєш. А мені, знаєш, душа болить, за неї, я свою жизнь он уже згубила, хоть для доці хочу нормальну. У тебе ні кола ні двора, у розшуку, по возрасту ти їй не підходиш. А нам ше, не дай бог, як узнають, шо тебе прикриваєм, знаєш шо буде? Разом з тобою сядем. Я тебе по-людськи прошу: іди од нас. Мілка поплаче трохи да успокоїться. А ти вже собі, синок, шукай друге пристанище, тут тобі нема шо робити. Неділю, дві максимум я ше пожду, а дальше — сам понімаєш. Я за рішотку не хочу. Шо мовчиш? — На Вас дивлюсь. — Нема чьо дивитись — луччє зроби виводи з того, шо я сказала. — Здасте мене? — А шо мені лишається? Свою голову підставлять я не хочу. — Не здасте, я знаю. — Я з тобою тут не в циганські ігри прийшла грати, а серйозно кажу: хочеш буть на свободі — іди з богом, які добрі люди приймуть — не пропадеш, а я втомилась буть доброю. Пожив у нас трохи — і хватить. А прийдуть один з другим у формі, найдуть тебе тут — да й всьо, сідай, Вєра з доцьою, в тюрму, шо бандіта прикривали. Ти мені глазкі тут не строй, я тобі не дєвачька, поїдеш в другий гóрод — найдеш бабу — будеш строїть, я своє рішення не поміняю. Надіюсь, ти мене почув. — Можна на «ти»? — Мені без різниці, говори як хочеш, аби ти пішов од нас. — Я піду. Але зараз — ми можемо трошки випити? — Я тебе — жука — знаю, роздобрити мене хоч’, в тебе там пічьонка ше не зелена, як та твоя водка?, ти мені обіщяєш, шо підеш? — Да. Не злись на мене, Вєра. Я все знаю. З Мілою поговорю. Якось буде. В тебе очі, як в осоки. — В кого? Осоки, мами, царство небесне. — Ти на неї похожий? — Може. — Воно вроді й жалко тебе, Жень, але ж сам докотився. Всяке в жизні буває, але ж треба держаться якось, не падать. Мілка казала, у тебе там квартіра згоріла була, да? — Да. З мамою разом. — Ужас який. А чого ти іменно сюда приїхав? — Тут спинилась маршрутка. — Странний ти. — Страшний? — Странний. Налий уже трохи тої зеленухи свеї — пом’янем хоть мамку твою. — Можна тебе взяти за руку? — Не треба. Я ж сказала: не треба. — Я трошки. Дуже трошки. Ти красива, Вєра, тобі не можна бути одною. — Можна. Я вже нічьо не хочу. — В тебе давно був чоловік? — Óт куда ти хоч’ під’їхати! А як і давно, то шо? Не знаю. Я вже забула, шо це, а вспоминать і не хочеться. — Я хотів би з тобою. — Шо? Ти не боїшся, шо я Мілці розкажу? — Якби боявся, не питав би. — Даже не думай. — Я не хочу думати, я хочу робити. — Ти здурів? Нічьо не буде. — А ми нікому не скажемо. — Тєма закрита. Тобі не стидно? — За шо? — Бідна Мілка — ну й нашла мужика на свою голову. Давай так: я Мілці ні слова, но через неділю тебе тут нема, договорились? — Нє. — А в тебе єсть вибір? — Ага. — Який? — Розказати про те, шо ви мене прикривали. — Он воно як! То ти ше й така сука, оказується? Пригріла одного. Розказуй — я не боюсь. Давай-но забирай свої руки од мене, щяс кричать буду, чуєш, шо кажу? — Чую. — Вєра, мені нема чого втрачати, і тобі так само. — Шо ти хочеш? — Тебе. — Відпускай, я по-хорошому прошу. — Попроси по-поганому. — Не відпустиш — буду кричати. — Для чого кричати?, можна все тихенько зробити. — Ти пожалієш, я тобі це так не оставлю, тобі лічитись треба, відпускай! — То полікуй мене, прямо тут і зараз, чого не хочеш? — Я тобі сказала, сука, ти догрався, ти дуже пожалієш! — Ми ж можемо один одному помогти, Вєра? — Тобі вже нічьо не поможе!, відпусти, зробиш синяки — сам знаєш, шо буде. — Я тобі не подобаюсь? Ти плачеш? Ти знаєш, чого я не люблю більше всього на світі? Коли люди плачуть! — Не трогай мене, я прошу!!! Аааааааааааай!!!