Тепер говорять і сперечаються всі. Бо яка там гола земля?! Всі діти на ліжках, тільки, може, не на таких м’яких і вигідних, як удома.
— А потім, тільки він прийшов до табору, погнали всіх на цілоденну прогулянку — марш! Подумайте, бідні діти цілий день на ногах! А ще мій Олег! Він ніколи не ходив і в Пласті не був. А тепер його відрядили відразу до юнаків, бо для новаків він уже завеликий, там самі діти.
Так пані Люся скаржиться. Дехто намагається її переконати, що, поперше, це її вина, що хлопець засидівся досі вдома і не має ніякої фізичної заправи, а подруге, їхні діти он проходять усі ці вправи і якось живуть, з таборів повертаються здоровішими, бадьорішими і, що головне, мають більше пошани до рідної мови і напевно не розгубляться між чужими.
Кожен на свій лад розглядає справу. Але Олег пані Люсі вже покінчив зі своєю приналежністю до Пласту і вакації проводить на вулиці, забавляючись з дітьми інородців. Під час всієї дискусії на тему: «Пласт чи вулиця?» хлопці встигли викупатися і тепер відходять. Вже зникають за деревами, але над пляжею і озером ще гомонить пісня. Молода, хлоп’яча пісня здоров’я й життєрадости:
Десь у лісі прилягла, прогомоніла пісня. Там зникла молодь. На пляжі залишилися купальники. Більшість з них без ніяких проблем. У жінок бо купальні проблеми вирішилися заздалегідь у крамницях жіночих одягів: який купальник, як має лежати та який у моді в цьому сезоні? Поважне питання — костюм суцільний чи з двох частин? Щодо першого, то на нього не можуть собі дозволити дещо огрядніші жінки і вже, очевидно, не першої молодости. А всілякі там бікіні залишім уже дівчаткам і струнким жінкам, головною журбою яких є дієта й фунти. В противному разі оглядатимуться за вами та присікатимуться, як от до…
Щасливі чи, може, нещасливі чоловіки не мають таких турбот. Хібащо одягне один чи другий тонкі, перкалеві широкі, чи куці та ще й білі штанці. Виглядає, наче частина білизни… Але сонце гріє всіх однаково: і тих, у бікіні, і тих, у білих, широких. А сонця ж так мало, і літо таке коротке! Тож використовуймо дні й години і ловімо в сітку наших тканин проміння, його магічний ультрафіолет!
У новому світі
Ізидора веде за руку хлопчика. Він худенький, тендітний. Його вузеньке личко зовсім не нагадує круглих лиць наших дітей там, де, хоч і не мають таких розкошів і ласощів, як тут, їхні личка сяють від здоров’я й дитячої радости. Ці, виховані тут на кальоріях і консервах, а потім на морозиві й ковбасках, різняться від свояків та ровесників там, в Україні.
Іза міцна, засмалена сонцем, і її пшеничне волосся високо підняте на тім’ї. Її купальник складається з трьох шматинок, і не можна сказати, що він заслонює надто багато та не дозволяє доступу сонця до шкіри, яка так його прагне.
— Покупаємось гарно, синочку, водичка тепленька сьогодні. Ти тільки не пливи надто далеко. Держись мамки, дорогий мій!
— Мама, ай вант гов бовтінг!
Іза оглядається, чи ніхто не слухає, відказуючи:
— Ол райт, гані! Ві тейк е бовт афтер свімінг.
За ними крок за кроком Нана. Вона виляє хвостом і трясе вухами. Вона, очевидно, теж хоче купатися.
Пливуть усі троє. Іза гребе воду, як досвідчений моряк. Вона вихована над морем там, в Україні. Пройшла тяжку школу життя, і в неї мускули, як у мужчин. Поруч неї пливе хлоп’я. Мати часто озирається і коли бачить, що Миколка відстає, вона повертається, пливе до нього, а потім пливуть усі разом. Нана випереджає їх обох, вона не мусить ні на кого оглядатися та вживає купелі тільки для своєї насолоди.
Миколка навчився плавати щойно рік тому. Тобто плавати так, що його вже можна брати з собою. Ще минулого літа він купався з дітьми та грався з ними надутими тваринами та великими легкими м’ячами. Але Іза вчила його терпеливо, піддержуючи за животик і відпускаючи наперемінку. Хлопчик легкий, і здавалося, що вода сама його держить. І як же він хоробро гребе воду рученятами, подібними до тоненьких ціпочків.
Накупавшись, пливуть човном. Миколка гребе малими веслами, помагаючи мамі. Нана сидить, випрямившись, наче пасажир. Язик так і звисає з пащі, а на ньому краплини слини. Шумить вода під веслами, і срібною мережею граються брижі позад човна. Гріє сонце з висоти. Гріє…