— Тепер ви, пані Маріє! По черзі! Тільки не доторкайтесь до телескопа: він за допомогою механізму сам іде за місяцем.
Гей, місяцю — небесна помаранче! А хто ж тебе так погано лущив зі шкіри? Та ж ти весь такий чіхрато-репаний, як та гуска недоскубана. А чому ж це так, пане Астробанде?
— Це, бачите, від метеоритів. Ви погляньте: бачите ці велетенські кратери? Там усюди падали метеори та повибивали такі діри. Те саме на поверхні, на обводі. Від того він такий обтріпаний.
— Падають же на нашу землю метеори, а дір у нас немає, — сумнівається Марія.
— Бо в нас є атмосфера і вони згоряють, а от на місяці немає атмосфери, і як метеор бахне в місяць, так і виб’є в ньому он таку діряку.
— Гм… — воркотить під носом Ростик.
— А покажіть мені, де то большевики викинули серп і молот на місяць! — просить Джан (він же й Іван).
— Та ніде вони не літали, нічого вони не бачили й ніде нічого не кидали, — з такою самою певністю, як і про ці кратери й атмосферу, каже Астробанд.
— Гм, гм, гм… — Юрко.
— Канали розгалужуються, наче гілля великого дерева, дивується Дана. — Це, напевно, люди викопали ці канали. А, може, то річки? Он чи не човен пливе по одному.
Десь з-над озера лунає пісня: «Човен хитається серед води».
— А оці кратери наче зовсім такі, як гейзери, що я бачила в Єловстоні, — підмічує пані Марія. — Може, це й справді гейзери і вибухають вони лявою, водяною парою або якимись пекельними речовинами?
— Місяць мертвий, і ніякої активности на ньому немає, — запевнює ще раз пан Астробанд.
Бідний місяць! — погоджуються всі. Мертвий він та ще й гатять у нього метеори, наче в дідову торбу, а він, бідолаха, й боронитися не може. Звісно — мертвий.
— Скажіть, пане професоре, котре там місце на місяці завідує коханням? — просить Наталя.
— Е, яке там кохання! Кажу ж вам: місяць мертвий, і ніякого кохання на ньому й бути не може.
— Е, що ви говорите! Таж у піснях усіх народів землі місяць і кохання — нерозлучні. Мусить там бути централя, з якої кермують коханням на землі. Це виключно діло місяця. Хіба не пригадуєте собі таких пісень?
Там, очевидно, його мила. А співанка — бойківська.
Або:
Одарчине м’яке сопрано молиться до місяця про співчуття, благає допомоги його, невідомого. Але нівідкіля немає порятунку дівчині, яку зрадив милий. Великою скаргою летить пісня в простори, лягає слізним тремтінням на воду й ліс, що наче причаївся — слухає. Замовк навіть учений, заслуханий в події землі, такі далекі від мертвого місяця. Але, коли пісня прогомоніла, наче прочунявся й він, чиї думки десь заблукали в далеких просторах України, де його чекає — не дочекається дружина. Може, вона тепер теж дивиться на небо та шукає собі порадоньки в срібного місяця?
— Як воно там є з тим коханням, так і є, а наука на цю тему досі нічого не сказала.
— Як то ні? — боронить науку Юрко. — Я читав, що місячне сяйво має в собі якесь то проміння, що збуджує в людині почуття, спонукує її залози до виділювання гормонів.
Юрко — природник, він знає, напевно, не одне, чого не вчилася старша генерація.
Бідний Астробанд замовк: нічого сперечатися з молодими, вони краще знають про те любовне проміння, ніж ми, старші. Врешті, хто знає, яка залежність землі та й людей від дій і справ у космосі?
— Та покиньмо місяць і кохання, хай йому цур! Ходіть до того більшого телескопа, покажу вам Джупітера.
Учений закриває пельку найбільшому телескопові та веде групу до другого, меншого.
— Дивіться, це вам Джупітер чи Юпітер, як хочете. Бачите на ньому темні смуги, вони рівнобіжні до рівника, їх кілька.
Справді, Юпітер перепоясаний, наче ґазда, крайкою. І то не раз, а разів, мабуть, із п’ять чи що. І чого це так? Може, це гори?
— Мабуть, радше, пари чи гази, що згустилися обабіч рівника. Відкіля вони там взялися — один Господь знає. Та ви оглядайте Джупітера уважно! Що бачите, пані Маріє?
— Бачу якісь ясні точки біля самого Юпітера: одна, друга, о, є й третя! Всі наліво, трохи виїде від рівника. Що це таке?
— Це місяці, Джупітерові місяці. Їх він має щось із дванадцять, але ми бачимо тільки чотири, — пан професор наче справді лекцію читає, хоч він, на ділі, не професор, а так собі, аматор, і вчить інших того, чого сам так досконало навчився з книжок та з допомогою своїх телескопів.