Вона знову подивилася на доріжку-"зебру".
- Але ж он машини їдуть і через "зебру"...
- Це не має значення. Як тільки на "зебру" ступне пішохід, усі автомобілі відразу ж зупиняються.
- Чому?
- А тому, що вона теж зачарована. І "Острівець безпеки", на якому залишились твої друзі, і велосипедна доріжка, і тротуари - все це заборонене для нас, машин. Якщо хтось не послухається і порушить заборону, то можуть колеса повідпадати...
- Оце так заборона! - похитала головою Варя.
Вона приставила велосипед до стовпа.
Машини насторожено загурчали й зсунулися ще щільніше.
Дівчинка рішуче ступнула на смугасту доріжку. Всередині в неї все завмерло.
- "Зебра"! Вона йде по "зебрі"! - зойкнув хтось злякано.
І машини кинулися у різні боки.
Варя повільно перейшла вулицю.
- Все! Ось тепер усе! - радісно закричала вона, зняла з шиї маленький біленький свистунець з променистими камінцями й піднесла його до вуст...
Немов тисячі тисяч крихітних срібних дзвіночків розсипалися!
Ворота здригнулись і повільно відчинились.
Дружина Знавця-Моргунця
На подвір'ї стрункими лавами стояли...
...ЗАГОНИ ВОЇНІВ!
Синіх - з круглими та квадратними щитами.
Жовтих - з круглими та трикутними щитами.
Білих - з щитами в синій та чорній рамках.
Смугастих - чорно-білих.
А перед ними... перед ними височів незвичайний богатир з дванадцятьма очима!
- Знавець-Моргунець! - прохрипів хтось у натовпі машин.
Знавець-Моргунець махнув рукою у білій рукавичці й громовим голосом скомандував:
- За-а-агони! На місці кро-о-оком руш!
У ту ж мить воїни почали розмірено крокувати на місці:
- Раз-два! Раз-два!
Яскраво-червоним вогнем спалахнули верхні очі ватажка. І всі разом, відбиваючи такт, заспівали:
Запалав червоний
Руху заборона.
Все стоїть!
Та ось згасли червоні очі. Запалали середні й залили все навколо променями золотавого світла.
Попередив жовтий:
Будь напоготові!
Через мить...
Згасли жовті очі, й відразу ж чистим зеленим вогнем засяяли нижні, смарагдові.
Ось зелений вогник
Рухатись дозволив.
Марш!
За знаком командира загони рушили з місця. Машини розсипалися врізнобіч і кинулись навтікача.
- Раз-два! Раз-два!
Знавець-Моргунець приймав парад.
- Вітаю вас, синьоокі Дружки-Кружки! - вигукнув він.
Перед ним проходив перший загін воїнів. Вони співали:
Вдень, вночі, у спеку й холод
Ми на варті, ми довкола
І на вулицях, в провулках,
На дорогах і завулках!
- Раз-два! Раз-два! - з'явився інший загін. Потім ще інший, потім ще... Нарешті з'явився загін Рукастиків-Смугастиків. І всі схожі між собою як дві краплі води.
- Вірні мої помічники! - вигукнув Знавець-Моргунець. - Охоронці порядку! Добрі та уважні Рукастики-Смугастики!
Загони проходили перед Знавцем-Моргунцем і прямували до воріт.
Коли пройшли останні лави дружинників, вулиця стала тихою і безлюдною.
Варя схаменулась: час їхати назад до своїх друзів!
Вона не гаючись знову стрибнула на сідло велосипеда й покотила слідом за дружиною Знавця-Моргунця.
Коли б з нею був вірний і кмітливий Рукастик-Смугастик, то застеріг би від прикрої помилки.
Вона їхала тією ж самою велосипедною доріжкою!
Підступний задум
Дружина йшла вулицею. Воїни карбували крок. Від струнких лав раз у раз відокремлювалися групи дружинників і займали пости на перехрестях і провулках.
На "Острівці безпеки" в цей час стояли Малько-Ванько та Рукастик-Смугастик. Вони боялись, що в тісноті й штовханині якась очманіла машина ненароком заїде на острівець і зіб'є їх. Та цього не сталося. Автомобілі злякано сторонилися білої лінії, - певне, дуже не хотіли, щоб у них повідпадали колеса...
Коли машини зринули, Рукастик-Смугастик, який нетерпляче підстрибував на місці, кинувся вперед. Він так поспішав до своїх, що навіть не попрощався. Лише махнув рукою. Мить - і він вже зайняв місце в лавах Рукастиків-Смугастиків.
- Щасливо! - кинув йому навздогін Малько-Ванько. Раптом хтось штовхнув його в бік. Він здивовано озирнувся - поруч тупцював Жучок.
- Ти ще тут?
- Біда! Зараз трапиться біда! - гарячково випалив той.
- Яка біда? - Малько-Ванько насторожився.
Жучок озирнувся і прошепотів:
- Громобій наказав Тягачу доставити Шляховий Коток на височенну гору й пустити його звідти на дружину Знавця-Моргунця. Коток не має гальм, і його ніхто й ніщо не зможе зупинити!
- Обманюєш!
- І зовсім не обманюю, - образився Жучок. - Ваша Варя теж спочатку мені не вірила, а потім повірила. Це я допоміг їй звільнити дружину Знавця-Моргунця. Отак!