Провісниця зажурилася, потім додала:
- От і нікому заплести дивну могутню косу, розбудити Красу, щоб знову спокій і порядок настали у Круговерті.
Друзі перезирнулися. Малько-Ванько подивився на тугі Варині кіски. Вони були заплетені на славу - жодна волосинка не вибивалася з них. Навіть Провісниця звернула на них увагу, похвалила:
- Гарні коси! Сама заплітала?
- Я завжди сама заплітаю! - гордовито відповіла Варя і поглянула на Малька-Ванька.
- Адже ти... вмієш? - спитав він.
- Вмію.
- То й заплети Мідну Косу, розбуди її!
- Еге, я боюсь!
- Чого боятися? - не вгавав Малько-Ванько. - Раз-раз - і заплела! Ви, дівчатка, швидко це робите!
- Ага, тут "раз-раз" не годиться, - втрутилася Провісниця. Заплітати косу треба дуже обережно. Якщо хоч одну волосинку не так покладеш - триста тридцять три блискавки вилетять і спалять тебе на місці!
- Оце так! - вирвалося у Малька-Ванька. - Тоді й справді страшно...
- Виходить, - сказала Варя, - якщо Красу не розбудити, то всі автомашини так і залишаться на Замкненому Колі, з якого ми ледь вирвалися.
Старенька сумно хитнула головою.
- Тоді я заплету її косу, - підхопилась Варя. - Де вона? Ведіть мене до неї, швидше!
- Оце по-нашому! - зраділа Провісниця.
Зашумів вітер, усіх оповив густий морок. Друзі злякано схопилися за руки. Все зникло: світлиця, самовар, старенька Провісниця, і наші герої опинились у небачених голубих покоях. Перед ними на слабо освітленому кришталевому ліжку спала рожевощока дівчина, Навколо її голови пишною хмаркою мерехтіло вогняно-червоне волосся із золотавим відблиском. Пухнасті вії кидали на ніжні щоки темні тіні.
- Ось вона, Краса!
Довго заплітала Варя дивне волосся, її тонкі пальці заніміли, очі почервоніли від напруження...
Нарешті остання, триста тридцять третя, кіска була сплетена. Та володарка Чарівної Круговерті не прокидалась.
- Може, розбудити? - запропонував Малько-Ванько.
- Мабуть, я переплутала десь волосинку! - зажурилась Варя. - А де?
Малько-Ванько на хвилину задумався.
- А чому ж тоді блискавки не вилітають? Провісниця попереджала...
Варя зраділа. І справді, блискавки не вилетіли, не спопелили її на місці. За роботою вона зовсім забула про велику небезпеку, що загрожувала їй. Вона думала про тата, маму, бабусю...
Все було зроблено як слід, а Краса не прокидається!
- От соня! - кинув зневажливо Малько-Ванько й навіть тупнув ногою. - Спить собі... А ще називається чародійкою... Красою - Мідною Косою!
- Косою! - вигукнула Варя. - Одна коса! А їх тут триста тридцять три. Виходить, треба сплести одну косу...
І вона знову взялась за роботу: зібрала розсипані на подушках кіски та сплела їх у пишну золотаво-червону косу.
- Оце коса... - Вона заздрісно зітхнула. - На славу! Коли б мені така!
Вона попросила Малька-Ванька потримати косу, поки перев'язувала її блакитним шовковим бантом. І тут трапилося несподіване...
Тільки-но Малько-Ванько відчув у своїй руці таку прекрасну товсту косу, він не втримався і...
...СМИКНУВ ЇЇ!!!
- Що ти зробив? - жахнулась Варя.
А Краса прокинулась!
- А-ах, хто це мене розбудив? Я лише задрімала, - мовила Краса спроквола і всміхнулася, широко розкривши великі променисто-смарагдові очі.
Яскраве буйне світло залило напівтемні покої - аж діти замружились.
А коли розплющили очі, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стін. Точніше, стіни були, але такі прозорі, що їх важко помітити. Вулиці, провулки, площі, будинки, сквери й палаци Чародійної Круговерті - все було як на долоні.
І Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобілями на ньому.
І пелюстки величезного лабіринту на околиці.
А Краса - Мідна Коса стояла поруч з дітьми і стурбовано хмурилася.
- Що це таке? Чому всі машини опинилися в Замкненому Колі? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося? - І вона обернулася до дітей.
Її голос, хоч і стурбований, був такий лагідний і щирий, що діти відразу навперебій почали розповідати про події у Чарівній Круговерті, які відбулися під час її довгого сну.
- Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу? - спитала вона здивовано.
Варя зніяковіло опустила голову, а Малько-Ванько пробурчав:
- Вона заплела, а я... тільки смикнув. - І додав: - Ненавмисне.
Краса - Мідна Коса знову засміялася дивним чарівним сміхом, її пальці пробігли по косі.
- Ну, а за те, що смикнув, пробачаю тобі. Тут одна волосинка трішечки перекрутилася, і ти її розпрямив. Інакше б я не прокинулась...