- Т-ти чого?
- А нічого! Не чіпай, бо...
- Бо що?
- Бо трапиться... щось трапиться, - таємниче прошепотів Малько-Ванько. Всі засміялись, та Олеся Василівна несподівано підтримала його:
- Нічого сміятися, він правий, діти! Я вас суворо попереджаю: ніхто не повинен нічого чіпати в місті. Інакше ми не зможемо вивчити дуже потрібний нам Закон Вулиць і Доріг.
- Чому?
- А тому, що кожен буде ставити машини, як йому заманеться, і в місті почнеться безладдя... хаос...
- Круговерть! - раптом вирвалось у Малька-Ванька.
- Правильно - круговерть! - зраділа Олеся Василівна і лагідно подивилася на нього. - Розумник!
У цей момент "розумника" так штовхнули в бік, що він ледве не зойкнув. Малько-Ванько рвучко повернувся і побачив Варю.
- Ти чого?
Варя притулила палець до губів і прошепотіла:
- Ні слова про Чарівну Круговерть!
- Чому? - теж пошепки спитав Малько-Ванько. І тут же зрозумів, що то був не сон - усі його неймовірні пригоди сталися насправді! Його та Варі.
- Тому, - прошепотіла Варя, - що нам ніхто не повірить. Засміють... - І вона чомусь почервоніла.
"Справді, - подумав Малько-Ванько, - ніхто не повірить".
- А Олеся Василівна тебе покарає, - продовжувала шепотіти Варя. Адже ти не послухався її, поліз уночі до чарівної кімнати...
І вона глузливо примружилась.
- А ти не лізла, чи що? - наблизив до неї обурене обличчя Малько-Ванько.
- От і я кажу, що покарає нас Олеся Василівна, - всміхнулася Варя. - Вона сувора!
І вони вирішили нікому нічого не розповідати про свої незвичайні пригоди.
І справді не розповіли.
Ось тільки мені...
А я - вам!