- А ти своєчасно з'явився і врятував нас, - розчулилась Варя і погладила Рукастика-Смугастика. - Можна, ми будемо називати тебе братиком?
- Можна, - серйозно хитнув головою той. - Ану, подивимося, що задумують бешкетники...
Він підкрався до дверей і трошки прочинив їх.
Біля тротуару стояли дві машини - розкішний Лімузин та пошарпаний безносий Пікап.
- Ох-хе-хе, життя тяжке-важке! - жалібно гугнявив Пікап. - Зранку як завантажать - борти тріщать, осі скриплять і ресори гнуться. Возиш-возиш важелезні вантажі - і хоча б хто спасибі сказав. Зайву краплину мастила не виканючиш. Бензин брудний - карбюратор так чхає від нього, мов у тебе нежить... Зате вже тепер я відпочину! Стану легковою машиною...
- Ге-ге-га!- глузливо зареготав Лімузин. - Як же це ти станеш легковою автомашиною?
- Дуже просто. Життя матиму легке...
- Дурниці, - відрубав Лімузин. - Якщо ти вантажним з конвейєра зійшов, вантажним і у брухт підеш... Ге! Легкого життя захотів. Гадаєш, у мене життя легке? Що правда, то правда, мене пестять, леліють і бережуть. Протирають не брудною ганчіркою, як тебе, а м'якою замшею. Кожну порошинку здувають. Напувають найчистішим бензином, мастила теж не шкодують. Але зате ж я й працюю!
Неподалік почулися гучні крики.
- Хто там галасує?
- Це тягач зі своїм Причепом свариться.
Вигуки стали голоснішими. Юрба наблизилася.
- Відчепись від мене нарешті!- репетував Тягач. - І чого ти прилип, як той Пилип? Куди я - туди й ти, Все життя тягаю тебе. Упорожні ще так-сяк, а завантажений... Усі мої успіхи собі приписуєш. Набридло!
Звідкілясь вигулькнув Сміттєвоз. Він гучно пихтів.
- З сміттям покінчено! - загурчав він і висипав купу всякого мотлоху! - Хочу прибирати чистоту!
Він помчав геть.
- Дор-рогу! Дор-р-рогу!- раптом почувся чийсь голос. Задвигтіла земля.
Рукастик-Смугастик радісно підскочив:
- Це Самоскид іде! Ось зараз...
- Відійдіть! - гримав Самоскид. - Бо всіх засиплю, Геть з дороги!
Машини почали квапливо від'їжджати вбік. Зчинилася штовханина.
- Зручна мить настала! Треба й нам тікати, - про шепотів Рукастик-Смугастик. - Тільки цур: слухатись мене! Без мого дозволу нікуди ні кроку. І в усьому дотримуйтесь порядку. Зрозуміли?
- Атож, - відповіли друзі.
Під землею і в повітрі
Вони вискочили з під'їзду. І вчасно - Самоскид вже під'їжджав до дверей заднім ходом. Кузов його повільно підіймався. Ледве наші герої встигли відбігти, як на асфальт ринув потоком вологий пісок.
- З тротуару не звертайте, - говорив Рукастик-Смугастик. Переходити вулицю слід тільки в спеціальне позначених місцях. Дотримуйтесь порядку...
Малько-Ванько несподівано чхнув.
- Знову ти про порядок... Навіщо ж нам його дотримуватися? Машини он не дотримуються...
Рукастик-Смугастик зупинився ніби вкопаний.
- Як ти можеш таке казати? Якщо хтось порушує порядок, значить, по-вашому, всі повинні його порушувати. І ти теж хочеш стати порушником?
Малько-Ванько розгублено позадкував.
- Я не хочу бути порушником, - промимрив він.
- Тоді все гаразд. Ходімо.
На розі вони зупинились. Вулиця була безлюдною.
- Ось перехід. Але... - Рукастик-Смугастик поважно підняв палець. - Спочатку подивимось ліворуч. - Навіщо?- здивувалася Варя. - Чого це ліворуч дивитися?
- За правилами, до середини вулиці треба дивитися ліворуч - тільки з лівого боку можуть з'явитися машини.
Друзі повернули голови й так рушили переходом.
- А тепер, - оголосив Рукастик-Смугастик, коли вони дійшли до середини вулиці, що була позначена білою смугою, - поверніть голови праворуч.
Вони повернули голови і швиденько пішли далі через вулицю. Вони були вже на тротуарі, як з провулка вискочив Жучок.
Він помітив їх одразу і загальмував так, що аж закрутився на місці.
- Ось вони! - заверещав Жучок. - Сюди, всі сюди!
Втікачі кинулися до найближчого будинку, щоб знову сховатися у під'їзді. Та раптом двоє вогненних очей яскраво освітили вулицю й помчали прямо на них.
- Гоночний Громобій!
Втікачі з розгону стукнулись об зачинені двері.
Переможне ревіння Громобоя навалилося на них.
Друзі заціпеніли біля стіни й заплющили очі...
Пронизливо заскреготіли гальма.
І Громобій зупинився!
Він стояв біля самісінького краю тротуара, блискав фарами й увесь тремтів з люті.
- Ага! Спіймав облизня! - Рукастик-Смугастик весело сміявся. Ану, йди, йди сюди! Чого зупинився?
З усіх усюд поспішали машини. Та вони, як і Громобій, зупинялися коло бордюру. Автомобілі гурчали і безсило клацали кришками капотів.
- Ч-чому вони не кидаються на нас? - тремтячим голоском запитала Варя.