Того першого вечора в Парижі Пенні трохи напилася й опинилася оголеною в його ліжку, а він стояв навколішках між її розсунутими ногами.
На приліжковому столі поєднувалися дивні речі. Грановані кришталеві пляшечки, на кшталт парфумів, у кожній рідина яскравого кольору. Вони скидалися на масивні рубіни, топази, смарагди. Вони нагадали Пенні про величезний сапфір, який вона бачила на шиї в Алюет Д’Амброзії. Поміж цих барвистих пляшок були звичайні скляні мензурки та лабораторні склянки, які у Пенні завжди асоціювалися з уроками хімії у старших класах. Стояла на столі й невеличка картонна коробка, на кшталт коробки з паперовими серветками для обличчя. Виявилося, що в ній лежать латексні рукавички, одна саме стирчала з коробки напоготові. В одній із колб знаходився асортимент презервативів в обгортках. Поміж усіма цими речами ховався й блокнот. Певна річ! Цей блокнот був майже придатком до Максвелла. Останнє, що впізнала Пенні, — невеличкий цифровий записуючий пристрій — прилад, на який надто зайнятий виконавець міг би записувати свої думки. Поряд із ліжком стояла пляшка шампанського.
Максвелл уже був збуджений, але здавалося, що він майже не помічає цього. Він тягнувся з ліжка до столика лише за кілька сантиметрів від оголеної плоті Пенні. Перш за все він відкоркував пляшку шампанського й плеснув трохи у мензурку. Шампанське зашипіло рожевою піною. Рожеве шампанське. Він простягнув мензурку Пенні. Сам здійняв пляшку й промовив тост:
— За інновації та прогрес! — Кожен із них випив ігристого зі своїх імпровізованих «келихів».
— Не глитай усе, люба. — Максвелл клацнув пальцями, показуючи, що він воліє, щоб вона повернула мензурку. Налив іще краплю й відставив пляшку вбік. Надто неквапливо Макс вибирав поміж кришталевих флаконів. З деяких він крапав у рожеве вино насичений кольоровий сироп. Перегортав туди-сюди сторінки блокнота, ніби звіряючись із закодованим рецептом.
Щось рішуче змішуючи, Максвелл розмірковував:
— Людей ввели в оману. Вони присвячують себе вивченню будь-чого, крім найважливішого. — Його губи розтягнулися в криву посмішку. — Я вивчив нескінченні тонкощі сексуальності. Учився в лікарів та анатомів. Розчленив багато трупів як чоловіків, так і жінок, щоб зрозуміти механізм задоволення.
Похлюпавши сумішшю у мензурці, щоб ретельно змішати компоненти, Максвелл суворо поглянув на неї та спитав:
— Ти коли-небудь насолоджувалася оргазмом?
— Звичайно ж! — поспіхом відповіла Пенні. Надто поспіхом. Це була брехня, й пролунало це як брехня.
Максвелл самовдоволено всміхнувся. Він продовжував:
— Я був учнем найдосвідченіших експертів у галузі сексу. — У його словах зовсім не було пихатості, лише непохитна рішучість. — Я навчався у тантричних шаманів з Марокко. Опанував енергію кундаліні. Щоб зрозуміти коефіцієнт тертя між різними типами шкіри, я консультувався з найвидатнішими світовими спеціалістами з органічної хімії.
Пенні пройшлася очима по його оголеному тілу. Завдяки «Нешнл Інкваірер» вона знала, що йому сорок дев’ять. За віком він міг би бути її батьком, але через свою худорляву статуру нагадував стрибунця. Усі його кінцівки були добре окресленими та пропорційними, як у мурахи або шершня. Бліда шкіра без волосся не мала жодної зморшки, ніде не провисала, як і бездоганно підігнаний костюм. Вона уважно розглянула плечі та руки — жодного ластовиння чи родимки. Виходячи з його зізнань про сексуальні пошуки, вона очікувала побачити пірсинг у сосках. Усе тіло в татуажі або рубцях через узгоджені садо-мазо ігри. Але жодних доказів. У нього була чиста шкіра, яка обтягувала мускулясте чоловіче тіло.
— Мій власний таємний рецепт, — сказав він, простягаючи Пенні мензурку, щоб понюхати. Вино, змішане з таємничою рідиною.
Воно вже пузирилося менше, але досі нагадувало рожеве шампанське. Аромат був просто солодко-дивовижний. Наче полуниці. Пенні з сумнівом вгледілася в повну мензурку й спитала:
— Ти очікуєш, що я це буду пити?
— Не зовсім, — відповів Максвелл. З висувного ящика стола він дістав якусь річ, яка нагадувала іграшку, що пищить. Яйцеподібна річ із м’якої червоної гуми, приблизно розміром з грейпфрут. З одного боку в цього яйця був якийсь довгий білий патрубок. — Вагінальна спринцівка, — пояснив Максвелл, здіймаючи пристрій вище, щоб вона роздивилася. Він продемонстрував, як патрубок викручується з гумового яйця, відкриваючи отвір у гумі. У цей отвір він налив суміш із рожевим шампанським. Коли він вкрутив патрубок на місце, Пенні зрозуміла, що він мав на увазі.