— Не слід вважати, міс Гарриґан, що ти в змозі мене обманути. — Його пальці всередині Пенні продовжували мандрівку, досліджуючи таємничий світ. — Якщо я коли-небудь одружуся — лише через кохання. Багато років тому я зробив вазектомію.
Пенні воліла пояснити, але була надто виснажена. Натомість вона відкинулася на спину, ще глибше занурюючись у задоволення, поки він пестив її клітор і U-точки. Максвелл описав, яким чином короткий вал клітора пов’язаний з її шкірою. Ніжно натискаючи, він провів по валу до того місця, де він розділявся на дві ніжки, які він назвав «дужки». Ці ніжки, як пояснив Максвелл, огортали вагінальну порожнину.
Він і далі вів довгу вітіювату промову про подорож до країни, де Пенні ніколи ще не бувала. Урок історії про світ, який причаївся у неї всередині.
Максвелл пояснив, що ескулапів від часів Гіппократа до 1920 року вчили, як довести своїх пацієнток до «нападу». Для лікарів та повитух було звичайною практикою за допомогою своїх пальців та мастила лікувати істерику, безсоння, депресію та найголовнішу недугу, звичайну для жінок. Її називали praefocatio matricis. Або «задуха матки». І навіть видатний грецький лікар Гален рекомендував енергійно впливати на піхву, аж доки вона охоче випорожнить накопичену рідину.
«Вібратори, — наполягав він, — це перші побутові електричні пристрої. У 1893 році один чоловік на ім’я Мортімер Гранвілль заробив грубі гроші, коли винайшов вібратор, який працював від батарейки. Величезна кількість подібних сексуальних іграшок зазвичай продаються через національні журнали, що виходять масовими накладами, та в каталогах «Сірс», «Робак». І лише після того, як вони з’явилися в брудних порнографічних фільмах у 1920-х роках, ці вібруючі фалоімітатори почали викликати сором.
Гален. Гіппократ. Амбруаз Паре. Пенні не запам’ятовувала ані імен, ані дат. Після шістнадцятого століття вона заснула. Їй наснилося, що вона стрибає з Ейфелевої вежі. І падає тому, що її штовхнув Максвелл.
Коли вона прокинулася, той бік ліжка, де спав Максвелл, був порожнім. Двері ванної зачинені, й десь із глибини було чути, як падає вода.
Де це було? У Бетті Фріден чи у Глорії Стайнем? Пенні не пам’ятала, але хтось із цих двох написав про «перепіхон» — ідеальний секс, що приносить фізичне задоволення без жодних емоційних зобов’язань. Саме такий секс, як секс із Максвеллом, мала на увазі авторка. Після нього Пенні була знесилена, немов перехворіла на грип. Але потім відчула, що вона страшенно зголодніла. Вони їли та трахались, їли та трахались. Нескінченно. Пристрасно. Без зобов’язань.
Секс був тільки сексом. До цієї мити Пенні Гарриґан ніколи не досягала оргазму. Жодних захопливих відчуттів, які Максвелл виманив із її нетерплячого тіла. Уперше всі ці описи феєрверків та здригань, про які вона нерідко читала у «Космополітен», здавалися не перебільшенням, а недооцінкою.
Максвелл пестив її лобок зі словами:
— Мені б хотілося тебе поголити. Від цього дослідження будуть більш точними. — Вона погодилася. Подумаєш, яка цяця! Вона й раніше голилася, робила епіляцію, щоби вдягти бікіні, коли настане весна. — Цього разу, — попередив він, — волосся не відросте. — Він скористався спеціальним рецептом, який багато тисячоліть передавали узбецькі племена: лосьйон з алое вера та пюре з кедрових горішків, від якого шкіра її стала гладенькою, як у немовляти. Вона запевняла себе, що їй ніколи не подобалося бути волохатою.
Здавалося, понад усе в сексі Максвелла захоплювало бажання знайти спосіб, як примусити її отримати ще більшу насолоду. Складалося враження, що лише від цього він отримував задоволення. Коли Пенні спитала, чи не бажає він кінчити, Максвелл тільки знизав плечима і відповів:
— Можливо, наступного разу. — Крім того першого сексу, він ніколи не роздягався повністю, знімав лише сорочку. Згодом він узагалі почав одягати білий халат, щоб не забруднитися.
Таку красуню, як Алюет, жінку, що звикла крутити голови чоловікам, неспроможність Максвелла кінчити, напевно, дуже дратувала. Пенні намагалася не згадувати (хоча це й було нелегко) про французьку красуню, яка погрожувала їй. Алюет 136 днів упивалася близькістю з Максвеллом. Гвендолін насолоджувалася 136 днів. «Нешнл Інкваірер» ніколи не обманює. Якщо Пенні не помиляється, попереду в неї залишилося 103 дні. Якщо так буде далі, вона сумнівалася, що взагалі проживе так довго. Однак який дивовижний спосіб померти!
Якщо би вдалося знайти записи з її криками, знайти та знищити, щастя Пенні було б цілковитим. Двері ванної кімнати були зачинені. По той бік дзюрчала вода.
Вона взяла диктофон зі столу, перемотала. Натиснула «Пуск», почула: